Сура 38
Сад
C
Сад
88 аятів |
Мекка |
Сура 38 • Аят 1 з 88 • Джуз 235⁄8 • Стор. 453
Сад
2
1
صٓ ۚ وَٱلْقُرْءَانِ ذِى ٱلذِّكْرِ١
Якубович
Сад. Клянусь Кораном, у якому нагадування!
2
بَلِ ٱلَّذِينَ كَفَرُواْ فِى عِزَّةٍ وَشِقَاقٍ٢
Якубович
Але ж ті, які не вірують, гордують і опираються.
3
كَمْ أَهْلَكْنَا مِن قَبْلِهِم مِّن قَرْنٍ فَنَادَواْ وَّلَاتَ حِينَ مَنَاصٍ٣
Якубович
Скільки поколінь Ми знищили раніше за них! Вони волали про допомогу, але було запізно, щоб утекти.
4
وَعَجِبُوٓاْ أَن جَآءَهُم مُّنذِرٌ مِّنْهُمْ ۖ وَقَالَ ٱلْكَٰفِرُونَ هَٰذَا سَٰحِرٌ كَذَّابٌ٤
Якубович
Вони дивуються, що прийшов до них застерігач із них самих. І говорять невіруючі: «Це — брехливий чаклун!
5
أَجَعَلَ ٱلْـَٔالِهَةَ إِلَٰهًا وَٰحِدًا ۖ إِنَّ هَٰذَا لَشَىْءٌ عُجَابٌ٥
Якубович
Невже він перетворив богів на Єдиного Бога? Воістину, це — дивовижна річ!»
6
وَٱنطَلَقَ ٱلْمَلَأُ مِنْهُمْ أَنِ ٱمْشُواْ وَٱصْبِرُواْ عَلَىٰٓ ءَالِهَتِكُمْ ۖ إِنَّ هَٰذَا لَشَىْءٌ يُرَادُ٦
Якубович
Їхня старшина пішла зі словами: «Йдіть і тримайтеся ваших богів! Воістину, це якийсь задум проти нас![369]
[369] Досл. «річ, якої прагнуть». Як пояснює ат-Табарі, багатобожники вважали, що Мухаммад мир йому і благословення Аллага) прагне вивищитися над ними, тож вони не збиралися підкорятись.
7
مَا سَمِعْنَا بِهَٰذَا فِى ٱلْمِلَّةِ ٱلْـَٔاخِرَةِ إِنْ هَٰذَآ إِلَّا ٱخْتِلَٰقٌ٧
Якубович
Ми не чули такого навіть у найновішій релігії! Воістину, це лише вигадка!
8
أَءُنزِلَ عَلَيْهِ ٱلذِّكْرُ مِنۢ بَيْنِنَا ۚ بَلْ هُمْ فِى شَكٍّ مِّن ذِكْرِى ۖ بَل لَّمَّا يَذُوقُواْ عَذَابِ٨
Якубович
Невже тільки йому серед нас зіслано нагадування?» Та ж ні! Вони сумніваються в Моєму нагадуванні! Та ж ні! Вони ще не скуштували кари!
9
أَمْ عِندَهُمْ خَزَآئِنُ رَحْمَةِ رَبِّكَ ٱلْعَزِيزِ ٱلْوَهَّابِ٩
Якубович
Невже вони мають скарбниці милості Господа твого, Всемогутнього, Дарителя?
10
أَمْ لَهُم مُّلْكُ ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا ۖ فَلْيَرْتَقُواْ فِى ٱلْأَسْبَٰبِ١٠
Якубович
Невже вони мають владу над небесами, землею й тим, що між ними? Тож нехай піднімуться туди шляхами!
11
جُندٌ مَّا هُنَالِكَ مَهْزُومٌ مِّنَ ٱلْأَحْزَابِ١١
Якубович
Це військо, як і попередні загони спільників, буде розбито.
12
كَذَّبَتْ قَبْلَهُمْ قَوْمُ نُوحٍ وَعَادٌ وَفِرْعَوْنُ ذُو ٱلْأَوْتَادِ١٢
Якубович
Ще раніше за них посланців вважали брехунами народ Нуха, адити й Фіраун, володар кілків,[370]
[370] Ат-Табарі, посилаючись на перекази від перших тлумачів, відзначає, що порівняння Фірауна з «володарем кілків» вказує на спосіб, яким він карав людей. За іншими твердженнями див. тафсір аль-Багаві), у вислові «володар кілків» ідеться про сильне військо, яке мав Фіраун.
13
وَثَمُودُ وَقَوْمُ لُوطٍ وَأَصْحَٰبُ لْـَٔيْكَةِ ۚ أُوْلَٰٓئِكَ ٱلْأَحْزَابُ١٣
Якубович
а також самудити, народ Люта й жителі Айкі — усі вони спільники!
14
إِن كُلٌّ إِلَّا كَذَّبَ ٱلرُّسُلَ فَحَقَّ عِقَابِ١٤
Якубович
Усі вони вважали посланців брехунами. Заслуженою була кара!
15
وَمَا يَنظُرُ هَٰٓؤُلَآءِ إِلَّا صَيْحَةً وَٰحِدَةً مَّا لَهَا مِن فَوَاقٍ١٥
Якубович
Вони можуть чекати тільки на один крик, який не повториться.
16
وَقَالُواْ رَبَّنَا عَجِّل لَّنَا قِطَّنَا قَبْلَ يَوْمِ ٱلْحِسَابِ١٦
Якубович
Вони говорять: «Господи наш! Наблизь нашу частку — раніше за День Відплати!»[371]
[371] Як свідчить аль-Багаві, «частку» «кітт») треба розуміти як книгу, де записані добри й злі вчинки людини.
17
ٱصْبِرْ عَلَىٰ مَا يَقُولُونَ وَٱذْكُرْ عَبْدَنَا دَاوُۥدَ ذَا ٱلْأَيْدِ ۖ إِنَّهُۥٓ أَوَّابٌ١٧
Якубович
Терпи те, що вони говорять, і згадай Нашого сильного раба Дауда. Воістину, він звертався до Нас!
18
إِنَّا سَخَّرْنَا ٱلْجِبَالَ مَعَهُۥ يُسَبِّحْنَ بِٱلْعَشِىِّ وَٱلْإِشْرَاقِ١٨
Якубович
Ми підкорили гори, тож вони разом із ним славили нас увечері й зранку.
19
وَٱلطَّيْرَ مَحْشُورَةً ۖ كُلٌّ لَّهُۥٓ أَوَّابٌ١٩
Якубович
А також птахів, зібраних разом. Усі вони зверталися до Нього!
20
وَشَدَدْنَا مُلْكَهُۥ وَءَاتَيْنَٰهُ ٱلْحِكْمَةَ وَفَصْلَ ٱلْخِطَابِ٢٠
Якубович
Ми посилили його владу, дарували Йому мудрість і вирішальне слово.
21
۞وَهَلْ أَتَىٰكَ نَبَؤُاْ ٱلْخَصْمِ إِذْ تَسَوَّرُواْ ٱلْمِحْرَابَ٢١
Якубович
Чи дійшла до тебе звістка про тих, які судилися й перелізли через стіну молельні?
22
إِذْ دَخَلُواْ عَلَىٰ دَاوُۥدَ فَفَزِعَ مِنْهُمْ ۖ قَالُواْ لَا تَخَفْ ۖ خَصْمَانِ بَغَىٰ بَعْضُنَا عَلَىٰ بَعْضٍ فَٱحْكُم بَيْنَنَا بِٱلْحَقِّ وَلَا تُشْطِطْ وَٱهْدِنَآ إِلَىٰ سَوَآءِ ٱلصِّرَٰطِ٢٢
Якубович
Ось вони ввійшли до Дауда, й він злякався їх. Вони сказали: «Не бійся! Ми судимося між собою, адже один із нас скривдив іншого. Розсуди між нами справедливо, не порушуй меж і вкажи нам правильний шлях!
23
إِنَّ هَٰذَآ أَخِى لَهُۥ تِسْعٌ وَتِسْعُونَ نَعْجَةً وَلِىَ نَعْجَةٌ وَٰحِدَةٌ فَقَالَ أَكْفِلْنِيهَا وَعَزَّنِى فِى ٱلْخِطَابِ٢٣
Якубович
Це — мій брат. Він має дев’яносто дев’ять овець, а я маю лише одну. Він сказав: «Довір її мені!» — і переконав мене на словах».
24
قَالَ لَقَدْ ظَلَمَكَ بِسُؤَالِ نَعْجَتِكَ إِلَىٰ نِعَاجِهِۦ ۖ وَإِنَّ كَثِيرًا مِّنَ ٱلْخُلَطَآءِ لَيَبْغِى بَعْضُهُمْ عَلَىٰ بَعْضٍ إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ وَقَلِيلٌ مَّا هُمْ ۗ وَظَنَّ دَاوُۥدُ أَنَّمَا فَتَنَّٰهُ فَٱسْتَغْفَرَ رَبَّهُۥ وَخَرَّ رَاكِعًا وَأَنَابَ ۩٢٤
Якубович
[Дауд] відповів: «Він учинив з тобою несправедливо, попросивши додати твою вівцю до своїх. Багато спільників кривдять одне одного, крім тих, які увірували й роблять добро. Але таких мало». Дауд зрозумів, що Ми випробовуємо його, попросив прощення в Господа свого, упав ниць і покаявся!
25
فَغَفَرْنَا لَهُۥ ذَٰلِكَ ۖ وَإِنَّ لَهُۥ عِندَنَا لَزُلْفَىٰ وَحُسْنَ مَـَٔابٍ٢٥
Якубович
Ми простили йому це. Воістину, він наближений до Нас і його чекає прекрасний притулок!
26
يَٰدَاوُۥدُ إِنَّا جَعَلْنَٰكَ خَلِيفَةً فِى ٱلْأَرْضِ فَٱحْكُم بَيْنَ ٱلنَّاسِ بِٱلْحَقِّ وَلَا تَتَّبِعِ ٱلْهَوَىٰ فَيُضِلَّكَ عَن سَبِيلِ ٱللَّهِ ۚ إِنَّ ٱلَّذِينَ يَضِلُّونَ عَن سَبِيلِ ٱللَّهِ لَهُمْ عَذَابٌ شَدِيدُۢ بِمَا نَسُواْ يَوْمَ ٱلْحِسَابِ٢٦
Якубович
«О Дауде! Воістину, Ми призначили тебе намісником на землі. Суди між людьми справедливо та не йди за пристрастю, яка може збити тебе зі шляху Аллага!» Воістину, на тих, які збиваються зі шляху Аллага, чекає сувора кара за те, що вони забули про День Відплати.
27
وَمَا خَلَقْنَا ٱلسَّمَآءَ وَٱلْأَرْضَ وَمَا بَيْنَهُمَا بَٰطِلًا ۚ ذَٰلِكَ ظَنُّ ٱلَّذِينَ كَفَرُواْ ۚ فَوَيْلٌ لِّلَّذِينَ كَفَرُواْ مِنَ ٱلنَّارِ٢٧
Якубович
Ми не створювали небо, землю й те, що між ними, даремно. Так думають ті, які не увірували. Горе ж тим, які не увірували, від вогню!
28
أَمْ نَجْعَلُ ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ كَٱلْمُفْسِدِينَ فِى ٱلْأَرْضِ أَمْ نَجْعَلُ ٱلْمُتَّقِينَ كَٱلْفُجَّارِ٢٨
Якубович
Невже Ми зрівняємо тих, які увірували й творили добро, і тих, які ширять нечестя на землі? Невже будуть рівні перед Нами богобоязливі й нечестивці?
29
كِتَٰبٌ أَنزَلْنَٰهُ إِلَيْكَ مُبَٰرَكٌ لِّيَدَّبَّرُوٓاْ ءَايَٰتِهِۦ وَلِيَتَذَكَّرَ أُوْلُواْ ٱلْأَلْبَٰبِ٢٩
Якубович
Це — благословенне Писання, яке Ми зіслали тобі, щоб вони міркували над Його знаменнями й щоб замислилися наділені розумом!
30
وَوَهَبْنَا لِدَاوُۥدَ سُلَيْمَٰنَ ۚ نِعْمَ ٱلْعَبْدُ ۖ إِنَّهُۥٓ أَوَّابٌ٣٠
Якубович
Ми дарували Дауду Сулєймана. Яким прекрасним був цей раб! Воістину, він завжди звертався до Нас!
31
إِذْ عُرِضَ عَلَيْهِ بِٱلْعَشِىِّ ٱلصَّٰفِنَٰتُ ٱلْجِيَادُ٣١
Якубович
Якось увечері йому показали коней, легкохідних, швидких.
32
فَقَالَ إِنِّىٓ أَحْبَبْتُ حُبَّ ٱلْخَيْرِ عَن ذِكْرِ رَبِّى حَتَّىٰ تَوَارَتْ بِٱلْحِجَابِ٣٢
Якубович
Він сказав: «Я захопився любов’ю до благ сильніше, ніж згадуванням Господа мого! Так було, доки [сонце] не сховалося за завісу.
33
رُدُّوهَا عَلَىَّ ۖ فَطَفِقَ مَسْحًۢا بِٱلسُّوقِ وَٱلْأَعْنَاقِ٣٣
Якубович
Поверніть їх до мене!» — і почав рубати їхні ноги та шиї.[372]
[372] Згідно з більшістю коментарів ідеться про те, що милування кіньми відвернуло Сулєймана від молитви. Деякі тлумачі напр., ат-Табарі) вважали, що в 33 аяті дієслово «масаха» вжито в значенні «гладити рукою]», а не «рубати мечем]».
34
وَلَقَدْ فَتَنَّا سُلَيْمَٰنَ وَأَلْقَيْنَا عَلَىٰ كُرْسِيِّهِۦ جَسَدًا ثُمَّ أَنَابَ٣٤
Якубович
Ми випробовували Сулєймана та кинули на його престол тіло, після чого він покаявся![373]
[373] Задля випробування Всевишній кинув на його престол потворне тіло дитини. Ця дитина народилася у Сулєймана, коли він одного разу входив до жінок та поклявся обійти усіх за ніч, але не сказав «якщо побажає Аллаг!»
35
قَالَ رَبِّ ٱغْفِرْ لِى وَهَبْ لِى مُلْكًا لَّا يَنۢبَغِى لِأَحَدٍ مِّنۢ بَعْدِىٓ ۖ إِنَّكَ أَنتَ ٱلْوَهَّابُ٣٥
Якубович
І сказав: «Господи! Прости мене й даруй мені владу, якої не матиме ніхто після мене! Воістину, Ти — Даритель!»
36
فَسَخَّرْنَا لَهُ ٱلرِّيحَ تَجْرِى بِأَمْرِهِۦ رُخَآءً حَيْثُ أَصَابَ٣٦
Якубович
Ми підкорили йому вітер, який за його наказом ніжно дув, куди той бажав.
37
وَٱلشَّيَٰطِينَ كُلَّ بَنَّآءٍ وَغَوَّاصٍ٣٧
Якубович
А також шайтанів: будівельників, нирців
38
وَءَاخَرِينَ مُقَرَّنِينَ فِى ٱلْأَصْفَادِ٣٨
Якубович
та інших, закутих у кайдани.
39
هَٰذَا عَطَآؤُنَا فَٱمْنُنْ أَوْ أَمْسِكْ بِغَيْرِ حِسَابٍ٣٩
Якубович
«Це — Наш дар. Витрачай щедро або тримай при собі — розраховуватися не доведеться!»
40
وَإِنَّ لَهُۥ عِندَنَا لَزُلْفَىٰ وَحُسْنَ مَـَٔابٍ٤٠
Якубович
Воістину, він наближений до Нас і його чекає прекрасний притулок!
41
وَٱذْكُرْ عَبْدَنَآ أَيُّوبَ إِذْ نَادَىٰ رَبَّهُۥٓ أَنِّى مَسَّنِىَ ٱلشَّيْطَٰنُ بِنُصْبٍ وَعَذَابٍ٤١
Якубович
Згадай Нашого раба Айюба. Ось він закликав до Господа свого: «Шайтан торкнувся мене лихом і болем!»
42
ٱرْكُضْ بِرِجْلِكَ ۖ هَٰذَا مُغْتَسَلُۢ بَارِدٌ وَشَرَابٌ٤٢
Якубович
«Удар ногою! Ось прохолодна вода для омовіння й питво!»
43
وَوَهَبْنَا لَهُۥٓ أَهْلَهُۥ وَمِثْلَهُم مَّعَهُمْ رَحْمَةً مِّنَّا وَذِكْرَىٰ لِأُوْلِى ٱلْأَلْبَٰبِ٤٣
Якубович
Ми дарували йому родину його і ще стільки ж — як милість від Нас і нагадування для обдарованих розумом.
44
وَخُذْ بِيَدِكَ ضِغْثًا فَٱضْرِب بِّهِۦ وَلَا تَحْنَثْ ۗ إِنَّا وَجَدْنَٰهُ صَابِرًا ۚ نِّعْمَ ٱلْعَبْدُ ۖ إِنَّهُۥٓ أَوَّابٌ٤٤
Якубович
«Візьми у свою руку жмут, удар ним і не порушуй клятви!» Воістину, Ми знайшли його терплячим. Яким прекрасним був цей раб! Воістину, він завжди звертався до Нас!
45
وَٱذْكُرْ عِبَٰدَنَآ إِبْرَٰهِيمَ وَإِسْحَٰقَ وَيَعْقُوبَ أُوْلِى ٱلْأَيْدِى وَٱلْأَبْصَٰرِ٤٥
Якубович
Згадай Наших рабів Ібрагіма, Ісхака та Якуба, наділених силою та проникливістю!
46
إِنَّآ أَخْلَصْنَٰهُم بِخَالِصَةٍ ذِكْرَى ٱلدَّارِ٤٦
Якубович
Воістину, Ми обрали їх за їхнє щире згадування наступного життя.
47
وَإِنَّهُمْ عِندَنَا لَمِنَ ٱلْمُصْطَفَيْنَ ٱلْأَخْيَارِ٤٧
Якубович
Вони біля Нас — серед обраних, найкращих.
48
وَٱذْكُرْ إِسْمَٰعِيلَ وَٱلْيَسَعَ وَذَا ٱلْكِفْلِ ۖ وَكُلٌّ مِّنَ ٱلْأَخْيَارِ٤٨
Якубович
Згадай Ісмаїля, аль-Яса та Зуль-Кіфля. Усі вони — одні з найкращих!
49
هَٰذَا ذِكْرٌ ۚ وَإِنَّ لِلْمُتَّقِينَ لَحُسْنَ مَـَٔابٍ٤٩
Якубович
Це — нагадування! Воістину, богобоязливих чекає прекрасний притулок –
50
جَنَّٰتِ عَدْنٍ مُّفَتَّحَةً لَّهُمُ ٱلْأَبْوَٰبُ٥٠
Якубович
сади Едену, врата якого розкриються перед ними!
51
مُتَّكِـِٔينَ فِيهَا يَدْعُونَ فِيهَا بِفَٰكِهَةٍ كَثِيرَةٍ وَشَرَابٍ٥١
Якубович
Там вони лежатимуть на ложах, проситимуть багато фруктів і напоїв.
52
۞وَعِندَهُمْ قَٰصِرَٰتُ ٱلطَّرْفِ أَتْرَابٌ٥٢
Якубович
Поряд із ними будуть ті, чий погляд смиренний, однолітки.
53
هَٰذَا مَا تُوعَدُونَ لِيَوْمِ ٱلْحِسَابِ٥٣
Якубович
Це — те, що вам обіцяно до Дня Відплати!
54
إِنَّ هَٰذَا لَرِزْقُنَا مَا لَهُۥ مِن نَّفَادٍ٥٤
Якубович
Воістину, це — Наш наділ, який не вичерпається!
55
هَٰذَا ۚ وَإِنَّ لِلطَّٰغِينَ لَشَرَّ مَـَٔابٍ٥٥
Якубович
Так! Воістину, на порушників чекає найгірше місце —
56
جَهَنَّمَ يَصْلَوْنَهَا فَبِئْسَ ٱلْمِهَادُ٥٦
Якубович
геєна, де вони будуть палати. Мерзенний цей притулок!
57
هَٰذَا فَلْيَذُوقُوهُ حَمِيمٌ وَغَسَّاقٌ٥٧
Якубович
Так! Нехай скуштують — окріп і гній,
58
وَءَاخَرُ مِن شَكْلِهِۦٓ أَزْوَٰجٌ٥٨
Якубович
а ще інші кари, схожі на ці.
59
هَٰذَا فَوْجٌ مُّقْتَحِمٌ مَّعَكُمْ ۖ لَا مَرْحَبًۢا بِهِمْ ۚ إِنَّهُمْ صَالُواْ ٱلنَّارِ٥٩
Якубович
«Цей натовп порине у вогонь разом із вами. Немає для них привітання; воістину, вони палатимуть у вогні!»[374]
[374] Як зазначає ібн Касір, одні невіруючі звернуться з цими словами до інших.
60
قَالُواْ بَلْ أَنتُمْ لَا مَرْحَبًۢا بِكُمْ ۖ أَنتُمْ قَدَّمْتُمُوهُ لَنَا ۖ فَبِئْسَ ٱلْقَرَارُ٦٠
Якубович
А ті скажуть: «Та ж ні, це ви! Для вас немає привітання! Адже ви принесли нам це. Яке мерзотне це місце!»[375]
[375] «Принесли нам це» — тобто привели туди.
61
قَالُواْ رَبَّنَا مَن قَدَّمَ لَنَا هَٰذَا فَزِدْهُ عَذَابًا ضِعْفًا فِى ٱلنَّارِ٦١
Якубович
І скажуть: «Господи наш! Збільш двократно покарання у вогні тому, хто нам це приніс!»
62
وَقَالُواْ مَا لَنَا لَا نَرَىٰ رِجَالًا كُنَّا نَعُدُّهُم مِّنَ ٱلْأَشْرَارِ٦٢
Якубович
І скажуть: «Що з нами? Чому ми не бачимо людей, яких ми вважали за найгірших
63
أَتَّخَذْنَٰهُمْ سِخْرِيًّا أَمْ زَاغَتْ عَنْهُمُ ٱلْأَبْصَٰرُ٦٣
Якубович
та з яких глузували? Чи наші погляди їх не досягають?»
64
إِنَّ ذَٰلِكَ لَحَقٌّ تَخَاصُمُ أَهْلِ ٱلنَّارِ٦٤
Якубович
Воістину, ця суперечка жителів пекла — правда!
65
قُلْ إِنَّمَآ أَنَاْ مُنذِرٌ ۖ وَمَا مِنْ إِلَٰهٍ إِلَّا ٱللَّهُ ٱلْوَٰحِدُ ٱلْقَهَّارُ٦٥
Якубович
Скажи: «Воістину, я тільки застерігач. Немає бога, крім Аллага, Єдиного, Всепереможного,
66
رَبُّ ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَا ٱلْعَزِيزُ ٱلْغَفَّٰرُ٦٦
Якубович
Господа небес, землі й того, що між ними, Всемогутнього, Прощаючого!»
67
قُلْ هُوَ نَبَؤٌاْ عَظِيمٌ٦٧
Якубович
Скажи: «Це — велика звістка,
68
أَنتُمْ عَنْهُ مُعْرِضُونَ٦٨
Якубович
а ви від неї відвертаєтесь.
69
مَا كَانَ لِىَ مِنْ عِلْمٍ بِٱلْمَلَإِ ٱلْأَعْلَىٰٓ إِذْ يَخْتَصِمُونَ٦٩
Якубович
Я не маю знання про те, як сперечалися в найвищому зібранні!
70
إِن يُوحَىٰٓ إِلَىَّ إِلَّآ أَنَّمَآ أَنَاْ نَذِيرٌ مُّبِينٌ٧٠
Якубович
Мені відкрито тільки те, що я — лише ясний застерігач!»
71
إِذْ قَالَ رَبُّكَ لِلْمَلَٰٓئِكَةِ إِنِّى خَٰلِقُۢ بَشَرًا مِّن طِينٍ٧١
Якубович
Ось твій Господь сказав ангелам: «Я створю людину з глини.
72
فَإِذَا سَوَّيْتُهُۥ وَنَفَخْتُ فِيهِ مِن رُّوحِى فَقَعُواْ لَهُۥ سَٰجِدِينَ٧٢
Якубович
Коли Я розмірю її та вдихну в неї зі Свого Духу, то впадіть перед нею ниць».
73
فَسَجَدَ ٱلْمَلَٰٓئِكَةُ كُلُّهُمْ أَجْمَعُونَ٧٣
Якубович
І вклонилися всі ангели,
74
إِلَّآ إِبْلِيسَ ٱسْتَكْبَرَ وَكَانَ مِنَ ٱلْكَٰفِرِينَ٧٤
Якубович
крім Ібліса, який вивищився й став одним із невіруючих.
75
قَالَ يَٰٓإِبْلِيسُ مَا مَنَعَكَ أَن تَسْجُدَ لِمَا خَلَقْتُ بِيَدَىَّ ۖ أَسْتَكْبَرْتَ أَمْ كُنتَ مِنَ ٱلْعَالِينَ٧٥
Якубович
Аллаг сказав: «О Іблісе! Що завадило тобі вклонитися тому, що Я створив Своїми руками? Тебе охопила гордість чи ти належиш до тих, які вивищуються?»
76
قَالَ أَنَاْ خَيْرٌ مِّنْهُ ۖ خَلَقْتَنِى مِن نَّارٍ وَخَلَقْتَهُۥ مِن طِينٍ٧٦
Якубович
Той сказав: «Я кращий за нього! Ти створив мене з вогню, а його Ти створив із глини!»
77
قَالَ فَٱخْرُجْ مِنْهَا فَإِنَّكَ رَجِيمٌ٧٧
Якубович
Аллаг сказав: «Вийди звідси! Будеш ти каменований![376]
[376] Див. коментар до 34 аяту 15 сури «Аль-Хіджр»).
78
وَإِنَّ عَلَيْكَ لَعْنَتِىٓ إِلَىٰ يَوْمِ ٱلدِّينِ٧٨
Якубович
Моє прокляття буде над тобою аж до Судного Дня».
79
قَالَ رَبِّ فَأَنظِرْنِىٓ إِلَىٰ يَوْمِ يُبْعَثُونَ٧٩
Якубович
Той сказав: «Даруй мені відстрочку до того дня, коли вони воскреснуть!»
80
قَالَ فَإِنَّكَ مِنَ ٱلْمُنظَرِينَ٨٠
Якубович
Аллаг сказав: «Воістину, ти — один із тих, кому дана відстрочка
81
إِلَىٰ يَوْمِ ٱلْوَقْتِ ٱلْمَعْلُومِ٨١
Якубович
до того Дня, строк якого визначено!»
82
قَالَ فَبِعِزَّتِكَ لَأُغْوِيَنَّهُمْ أَجْمَعِينَ٨٢
Якубович
Той відповів: «Клянуся Твоєю могутністю, що я спокушу їх усіх,
83
إِلَّا عِبَادَكَ مِنْهُمُ ٱلْمُخْلَصِينَ٨٣
Якубович
окрім Твоїх обраних рабів!»
84
قَالَ فَٱلْحَقُّ وَٱلْحَقَّ أَقُولُ٨٤
Якубович
Аллаг сказав: «Істина! Я говорю істину.
85
لَأَمْلَأَنَّ جَهَنَّمَ مِنكَ وَمِمَّن تَبِعَكَ مِنْهُمْ أَجْمَعِينَ٨٥
Якубович
Я неодмінно наповню геєну тобою та твоїми послідовниками – всіма!»
86
قُلْ مَآ أَسْـَٔلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ وَمَآ أَنَاْ مِنَ ٱلْمُتَكَلِّفِينَ٨٦
Якубович
Скажи: «Я не прошу у вас винагороди за це й не обтяжую себе вигадками!
87
إِنْ هُوَ إِلَّا ذِكْرٌ لِّلْعَٰلَمِينَ٨٧
Якубович
Воістину, це лише нагадування для світів!
88
وَلَتَعْلَمُنَّ نَبَأَهُۥ بَعْدَ حِينٍ٨٨
Якубович
І за певний час ви неодмінно пізнаєте його істинність!»[377]
[377] Досл. «звістки про нього».