Сура 26
Аш-Шу‘ара’
n
Поети
227 аятів |
Мекка |
Сура 26 • Аят 1 з 227 • Джуз 193⁄8 • Стор. 367
Аш-Шу‘ара’
2
1
۞ طسٓمٓ١
Якубович
Та. Сін. Мім.
2
تِلْكَ ءَايَٰتُ ٱلْكِتَٰبِ ٱلْمُبِينِ٢
Якубович
Це — знамення ясного Писання!
3
لَعَلَّكَ بَٰخِعٌ نَّفْسَكَ أَلَّا يَكُونُواْ مُؤْمِنِينَ٣
Якубович
Можливо, ти побиваєшся через те, що вони не вірують.
4
إِن نَّشَأْ نُنَزِّلْ عَلَيْهِم مِّنَ ٱلسَّمَآءِ ءَايَةً فَظَلَّتْ أَعْنَٰقُهُمْ لَهَا خَٰضِعِينَ٤
Якубович
Якщо Ми побажаємо, то зішлемо їм з неба знамення, перед яким вони покірно схилять голови!
5
وَمَا يَأْتِيهِم مِّن ذِكْرٍ مِّنَ ٱلرَّحْمَٰنِ مُحْدَثٍ إِلَّا كَانُواْ عَنْهُ مُعْرِضِينَ٥
Якубович
Що би нового з нагадування Милостивого до них не приходило, вони відвертаються.
6
فَقَدْ كَذَّبُواْ فَسَيَأْتِيهِمْ أَنۢبَٰٓؤُاْ مَا كَانُواْ بِهِۦ يَسْتَهْزِءُونَ٦
Якубович
Вони визнали це брехнею; до них прийдуть звістки про те, з чого вони глузували.
7
أَوَلَمْ يَرَوْاْ إِلَى ٱلْأَرْضِ كَمْ أَنۢبَتْنَا فِيهَا مِن كُلِّ زَوْجٍ كَرِيمٍ٧
Якубович
Невже вони не бачать, скільки прекрасних рослин зростили Ми на землі?
8
إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ٨
Якубович
Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує.
9
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ٩
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
10
وَإِذْ نَادَىٰ رَبُّكَ مُوسَىٰٓ أَنِ ٱئْتِ ٱلْقَوْمَ ٱلظَّٰلِمِينَ١٠
Якубович
Ось твій Господь звернувся до Муси: «Іди до несправедливого народу,
11
قَوْمَ فِرْعَوْنَ ۚ أَلَا يَتَّقُونَ١١
Якубович
народу Фірауна. Невже вони не матимуть страху?»
12
قَالَ رَبِّ إِنِّىٓ أَخَافُ أَن يُكَذِّبُونِ١٢
Якубович
Сказав [Муса]: «Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна,
13
وَيَضِيقُ صَدْرِى وَلَا يَنطَلِقُ لِسَانِى فَأَرْسِلْ إِلَىٰ هَٰرُونَ١٣
Якубович
що стиснеться серце моє і не розв’яжеться язик мій. Відішли когось по Гаруна!
14
وَلَهُمْ عَلَىَّ ذَنۢبٌ فَأَخَافُ أَن يَقْتُلُونِ١٤
Якубович
Відповідаю перед ними за провину й боюся, що вони мене вб’ють!»[279]
[279] «Відповідаю перед ними за провину» — йдеться про вбивство єгиптянина, через яке Муса був змушений утекти з Єгипту.
15
قَالَ كَلَّا ۖ فَٱذْهَبَا بِـَٔايَٰتِنَآ ۖ إِنَّا مَعَكُم مُّسْتَمِعُونَ١٥
Якубович
Аллаг сказав: «Ні! Рушайте обидва з Моїми знаменнями! Ми будемо з вами й будемо слухати!
16
فَأْتِيَا فِرْعَوْنَ فَقُولَآ إِنَّا رَسُولُ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٦
Якубович
Ідіть до Фірауна й скажіть: «Господь світів послав нас,
17
أَنْ أَرْسِلْ مَعَنَا بَنِىٓ إِسْرَٰٓءِيلَ١٧
Якубович
щоб ти відпустив із нами синів Ісраїля!»
18
قَالَ أَلَمْ نُرَبِّكَ فِينَا وَلِيدًا وَلَبِثْتَ فِينَا مِنْ عُمُرِكَ سِنِينَ١٨
Якубович
[Фіраун] сказав: «Чи не ми виховували тебе з дитинства? Чи не серед нас ти пробув багато років,
19
وَفَعَلْتَ فَعْلَتَكَ ٱلَّتِى فَعَلْتَ وَأَنتَ مِنَ ٱلْكَٰفِرِينَ١٩
Якубович
а потім зробив те, що зробив? Ти — один із невдячних!»[280]
[280] «Зробив те, що зробив» — ідеться про вбивство єгиптянина.
20
قَالَ فَعَلْتُهَآ إِذًا وَأَنَاْ مِنَ ٱلضَّآلِّينَ٢٠
Якубович
[Муса] відповів: «Я зробив це, коли ще блукав в омані,
21
فَفَرَرْتُ مِنكُمْ لَمَّا خِفْتُكُمْ فَوَهَبَ لِى رَبِّى حُكْمًا وَجَعَلَنِى مِنَ ٱلْمُرْسَلِينَ٢١
Якубович
я втік звідси, коли злякався вас, але мій Господь дарував мені розсуд та зробив мене посланцем!
22
وَتِلْكَ نِعْمَةٌ تَمُنُّهَا عَلَىَّ أَنْ عَبَّدتَّ بَنِىٓ إِسْرَٰٓءِيلَ٢٢
Якубович
А милість, якою ти мені дорікаєш — те, що ти зробив синів Ісраїля рабами!»
23
قَالَ فِرْعَوْنُ وَمَا رَبُّ ٱلْعَٰلَمِينَ٢٣
Якубович
Фіраун сказав: «А що таке Господь світів?»
24
قَالَ رَبُّ ٱلسَّمَٰوَٰتِ وَٱلْأَرْضِ وَمَا بَيْنَهُمَآ ۖ إِن كُنتُم مُّوقِنِينَ٢٤
Якубович
[Муса] відповів: «Господь небес, землі й того, що між ними, якщо ви впевнені!»
25
قَالَ لِمَنْ حَوْلَهُۥٓ أَلَا تَسْتَمِعُونَ٢٥
Якубович
Тоді [Фіраун] сказав тим, хто був поруч: «Ви чуєте?!»
26
قَالَ رَبُّكُمْ وَرَبُّ ءَابَآئِكُمُ ٱلْأَوَّلِينَ٢٦
Якубович
[Муса] сказав: «Ваш Господь і Господь ваших прабатьків!»
27
قَالَ إِنَّ رَسُولَكُمُ ٱلَّذِىٓ أُرْسِلَ إِلَيْكُمْ لَمَجْنُونٌ٢٧
Якубович
[Фіраун] сказав: «Воістину, посланець, якого послано до вас — божевільний!»
28
قَالَ رَبُّ ٱلْمَشْرِقِ وَٱلْمَغْرِبِ وَمَا بَيْنَهُمَآ ۖ إِن كُنتُمْ تَعْقِلُونَ٢٨
Якубович
[Муса] сказав: «Господь сходу, заходу й того, що між ними, якщо ви розумієте!»
29
قَالَ لَئِنِ ٱتَّخَذْتَ إِلَٰهًا غَيْرِى لَأَجْعَلَنَّكَ مِنَ ٱلْمَسْجُونِينَ٢٩
Якубович
[Фіраун] сказав: «Якщо ти поклонятимешся замість мене іншому богу, я кину тебе до в’язниці!»
30
قَالَ أَوَلَوْ جِئْتُكَ بِشَىْءٍ مُّبِينٍ٣٠
Якубович
[Муса] спитав: «А якщо я покажу тобі щось дійсне?»
31
قَالَ فَأْتِ بِهِۦٓ إِن كُنتَ مِنَ ٱلصَّٰدِقِينَ٣١
Якубович
[Фіраун] відповів: «Покажи це, якщо ти правдивий!»
32
فَأَلْقَىٰ عَصَاهُ فَإِذَا هِىَ ثُعْبَانٌ مُّبِينٌ٣٢
Якубович
Той кинув свою палицю й вона стала справжнім змієм!
33
وَنَزَعَ يَدَهُۥ فَإِذَا هِىَ بَيْضَآءُ لِلنَّٰظِرِينَ٣٣
Якубович
Він витягнув свою руку й вона стала чистою для тих, хто дивився на неї!
34
قَالَ لِلْمَلَإِ حَوْلَهُۥٓ إِنَّ هَٰذَا لَسَٰحِرٌ عَلِيمٌ٣٤
Якубович
Наближені [Фірауна] сказали: «Воістину, він — знаючий чаклун!
35
يُرِيدُ أَن يُخْرِجَكُم مِّنْ أَرْضِكُم بِسِحْرِهِۦ فَمَاذَا تَأْمُرُونَ٣٥
Якубович
Він прагне вигнати вас із землі вашої! Що ж ви порадите?»
36
قَالُوٓاْ أَرْجِهْ وَأَخَاهُ وَٱبْعَثْ فِى ٱلْمَدَآئِنِ حَٰشِرِينَ٣٦
Якубович
Інші відповіли: «Дай час йому та його брату, й розішли по містах вісників,
37
يَأْتُوكَ بِكُلِّ سَحَّارٍ عَلِيمٍ٣٧
Якубович
які приведуть до тебе всіх знаючих чаклунів!»
38
فَجُمِعَ ٱلسَّحَرَةُ لِمِيقَٰتِ يَوْمٍ مَّعْلُومٍ٣٨
Якубович
Усіх чаклунів зібрали у визначений час, у визначений день.
39
وَقِيلَ لِلنَّاسِ هَلْ أَنتُم مُّجْتَمِعُونَ٣٩
Якубович
Людей спитали: «Чи ви зібралися?
40
لَعَلَّنَا نَتَّبِعُ ٱلسَّحَرَةَ إِن كَانُواْ هُمُ ٱلْغَٰلِبِينَ٤٠
Якубович
Можливо, нам слід піти за чаклунами, якщо вони переможуть».
41
فَلَمَّا جَآءَ ٱلسَّحَرَةُ قَالُواْ لِفِرْعَوْنَ أَئِنَّ لَنَا لَأَجْرًا إِن كُنَّا نَحْنُ ٱلْغَٰلِبِينَ٤١
Якубович
Коли прийшли чаклуни, то запитали у Фірауна: «Чи буде для нас винагорода, якщо ми переможемо?»
42
قَالَ نَعَمْ وَإِنَّكُمْ إِذًا لَّمِنَ ٱلْمُقَرَّبِينَ٤٢
Якубович
Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!»
43
قَالَ لَهُم مُّوسَىٰٓ أَلْقُواْ مَآ أَنتُم مُّلْقُونَ٤٣
Якубович
Муса сказав їм: «Тож кидайте, що маєте кидати!»
44
فَأَلْقَوْاْ حِبَالَهُمْ وَعِصِيَّهُمْ وَقَالُواْ بِعِزَّةِ فِرْعَوْنَ إِنَّا لَنَحْنُ ٱلْغَٰلِبُونَ٤٤
Якубович
Вони кинули свої мотузки й палиці та сказали: «Присягаємося могутністю Фірауна, що ми неодмінно переможемо!»
45
فَأَلْقَىٰ مُوسَىٰ عَصَاهُ فَإِذَا هِىَ تَلْقَفُ مَا يَأْفِكُونَ٤٥
Якубович
Муса кинув свою палицю. І вона проковтнула те, що вони вигадували!
46
فَأُلْقِىَ ٱلسَّحَرَةُ سَٰجِدِينَ٤٦
Якубович
Тоді чаклуни впали ниць.
47
قَالُوٓاْ ءَامَنَّا بِرَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ٤٧
Якубович
Вони сказали: «Ми увірували в Господа світів,
48
رَبِّ مُوسَىٰ وَهَٰرُونَ٤٨
Якубович
Господа Муси та Гаруна!»
49
قَالَ ءَامَنتُمْ لَهُۥ قَبْلَ أَنْ ءَاذَنَ لَكُمْ ۖ إِنَّهُۥ لَكَبِيرُكُمُ ٱلَّذِى عَلَّمَكُمُ ٱلسِّحْرَ فَلَسَوْفَ تَعْلَمُونَ ۚ لَأُقَطِّعَنَّ أَيْدِيَكُمْ وَأَرْجُلَكُم مِّنْ خِلَٰفٍ وَلَأُصَلِّبَنَّكُمْ أَجْمَعِينَ٤٩
Якубович
[Фіраун] сказав: «Невже ви довірилися йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, який навчив вас чарів! Я накажу відрубати вам руки й ноги та розіп’ята вас усіх!»
50
قَالُواْ لَا ضَيْرَ ۖ إِنَّآ إِلَىٰ رَبِّنَا مُنقَلِبُونَ٥٠
Якубович
Ті відповіли: «Не буде в цьому лиха! Воістину, ми повернемося до Господа свого!
51
إِنَّا نَطْمَعُ أَن يَغْفِرَ لَنَا رَبُّنَا خَطَٰيَٰنَآ أَن كُنَّآ أَوَّلَ ٱلْمُؤْمِنِينَ٥١
Якубович
Ми сподіваємося, що Він простить нам гріхи наші за те, що ми стали першими віруючими!»
52
۞وَأَوْحَيْنَآ إِلَىٰ مُوسَىٰٓ أَنْ أَسْرِ بِعِبَادِىٓ إِنَّكُم مُّتَّبَعُونَ٥٢
Якубович
Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами, адже вас будуть переслідувати!»
53
فَأَرْسَلَ فِرْعَوْنُ فِى ٱلْمَدَآئِنِ حَٰشِرِينَ٥٣
Якубович
Фіраун послав глашатаїв до всіх міст:
54
إِنَّ هَٰٓؤُلَآءِ لَشِرْذِمَةٌ قَلِيلُونَ٥٤
Якубович
«Воістину, цих людей небагато![281]
[281] Ідеться про синів Ісраїля.
55
وَإِنَّهُمْ لَنَا لَغَآئِظُونَ٥٥
Якубович
Вони розлютили нас!
56
وَإِنَّا لَجَمِيعٌ حَٰذِرُونَ٥٦
Якубович
Воістину, ми всі маємо бути напоготові!»
57
فَأَخْرَجْنَٰهُم مِّن جَنَّٰتٍ وَعُيُونٍ٥٧
Якубович
Ми відібрали в них сади й джерела,
58
وَكُنُوزٍ وَمَقَامٍ كَرِيمٍ٥٨
Якубович
скарби та прекрасні місця!
59
كَذَٰلِكَ وَأَوْرَثْنَٰهَا بَنِىٓ إِسْرَٰٓءِيلَ٥٩
Якубович
Так! Ми передали це все синам Ісраїля.
60
فَأَتْبَعُوهُم مُّشْرِقِينَ٦٠
Якубович
На світанку вони рушили за ними.
61
فَلَمَّا تَرَٰٓءَا ٱلْجَمْعَانِ قَالَ أَصْحَٰبُ مُوسَىٰٓ إِنَّا لَمُدْرَكُونَ٦١
Якубович
Коли дві групи побачили одна одну, прибічники Муси сказали: «Воістину, нас упіймають!»
62
قَالَ كَلَّآ ۖ إِنَّ مَعِىَ رَبِّى سَيَهْدِينِ٦٢
Якубович
Той сказав: «Ні! Воістину, зі мною Господь мій, Який вкаже мені прямий шлях!»
63
فَأَوْحَيْنَآ إِلَىٰ مُوسَىٰٓ أَنِ ٱضْرِب بِّعَصَاكَ ٱلْبَحْرَ ۖ فَٱنفَلَقَ فَكَانَ كُلُّ فِرْقٍ كَٱلطَّوْدِ ٱلْعَظِيمِ٦٣
Якубович
Тоді Ми відкрили Мусі: «Удар своєю палицею по морю!» Воно розділилося, а кожна частина була наче висока гора!
64
وَأَزْلَفْنَا ثَمَّ ٱلْـَٔاخَرِينَ٦٤
Якубович
Ми дозволили наблизитися іншим,
65
وَأَنجَيْنَا مُوسَىٰ وَمَن مَّعَهُۥٓ أَجْمَعِينَ٦٥
Якубович
а потім урятували Мусу та всіх, хто був із ним.
66
ثُمَّ أَغْرَقْنَا ٱلْـَٔاخَرِينَ٦٦
Якубович
А тих інших Ми втопили.
67
إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ٦٧
Якубович
Воістину, в цьому — знамення, але більшість із них не вірує.
68
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ٦٨
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
69
وَٱتْلُ عَلَيْهِمْ نَبَأَ إِبْرَٰهِيمَ٦٩
Якубович
Прочитай їм історію про Ібрагіма.
70
إِذْ قَالَ لِأَبِيهِ وَقَوْمِهِۦ مَا تَعْبُدُونَ٧٠
Якубович
Ось він сказав батькові та своєму народові: «Кому ви поклоняєтеся?»
71
قَالُواْ نَعْبُدُ أَصْنَامًا فَنَظَلُّ لَهَا عَٰكِفِينَ٧١
Якубович
Ті сказали: «Ми поклоняємося ідолам та цілком віддані їм!»
72
قَالَ هَلْ يَسْمَعُونَكُمْ إِذْ تَدْعُونَ٧٢
Якубович
Він спитав: «Невже вони чують вас, коли ви кличете їх,
73
أَوْ يَنفَعُونَكُمْ أَوْ يَضُرُّونَ٧٣
Якубович
приносять вам користь чи завдають лиха?»
74
قَالُواْ بَلْ وَجَدْنَآ ءَابَآءَنَا كَذَٰلِكَ يَفْعَلُونَ٧٤
Якубович
Ті сказали: «Але ми знаємо, що це робили наші батьки!»
75
قَالَ أَفَرَءَيْتُم مَّا كُنتُمْ تَعْبُدُونَ٧٥
Якубович
[Ібрагім] сказав: «Чи бачили ви, чому поклоняєтеся
76
أَنتُمْ وَءَابَآؤُكُمُ ٱلْأَقْدَمُونَ٧٦
Якубович
ви та ваші прабатьки?
77
فَإِنَّهُمْ عَدُوٌّ لِّىٓ إِلَّا رَبَّ ٱلْعَٰلَمِينَ٧٧
Якубович
Це все Мої вороги, крім Господа світів,
78
ٱلَّذِى خَلَقَنِى فَهُوَ يَهْدِينِ٧٨
Якубович
Який мене створив і веде прямим шляхом;
79
وَٱلَّذِى هُوَ يُطْعِمُنِى وَيَسْقِينِ٧٩
Якубович
Який мене годує та поїть,
80
وَإِذَا مَرِضْتُ فَهُوَ يَشْفِينِ٨٠
Якубович
зцілює мене, коли я хворію;
81
وَٱلَّذِى يُمِيتُنِى ثُمَّ يُحْيِينِ٨١
Якубович
Який умертвить мене, а потім оживить;
82
وَٱلَّذِىٓ أَطْمَعُ أَن يَغْفِرَ لِى خَطِيٓـَٔتِى يَوْمَ ٱلدِّينِ٨٢
Якубович
Який, сподіваюсь, в Судний День простить мої гріхи!
83
رَبِّ هَبْ لِى حُكْمًا وَأَلْحِقْنِى بِٱلصَّٰلِحِينَ٨٣
Якубович
Господи! Даруй Мені знання та возз’єднай мене з праведниками!
84
وَٱجْعَل لِّى لِسَانَ صِدْقٍ فِى ٱلْـَٔاخِرِينَ٨٤
Якубович
Залиш про мене добру славу в наступних поколіннях!
85
وَٱجْعَلْنِى مِن وَرَثَةِ جَنَّةِ ٱلنَّعِيمِ٨٥
Якубович
Зроби Мене одним зі спадкоємців саду блаженства!
86
وَٱغْفِرْ لِأَبِىٓ إِنَّهُۥ كَانَ مِنَ ٱلضَّآلِّينَ٨٦
Якубович
І прости мого батька, бо він заблукав!
87
وَلَا تُخْزِنِى يَوْمَ يُبْعَثُونَ٨٧
Якубович
І не ганьби мене в День, коли всі воскреснуть,
88
يَوْمَ لَا يَنفَعُ مَالٌ وَلَا بَنُونَ٨٨
Якубович
День, коли не допоможе ні майно, ні діти,
89
إِلَّا مَنْ أَتَى ٱللَّهَ بِقَلْبٍ سَلِيمٍ٨٩
Якубович
а лише чисте серце, з яким хтось прийде до Аллага!»
90
وَأُزْلِفَتِ ٱلْجَنَّةُ لِلْمُتَّقِينَ٩٠
Якубович
Рай наблизиться до богобоязливих,
91
وَبُرِّزَتِ ٱلْجَحِيمُ لِلْغَاوِينَ٩١
Якубович
а ті, які збилися зі шляху, ясно побачать пекло.
92
وَقِيلَ لَهُمْ أَيْنَ مَا كُنتُمْ تَعْبُدُونَ٩٢
Якубович
Їх запитають: «Де ж ті, кому ви поклонялися
93
مِن دُونِ ٱللَّهِ هَلْ يَنصُرُونَكُمْ أَوْ يَنتَصِرُونَ٩٣
Якубович
замість Аллага? Невже вони допоможуть вам чи собі?»
94
فَكُبْكِبُواْ فِيهَا هُمْ وَٱلْغَاوُۥنَ٩٤
Якубович
Їх скинуть туди — разом із тими, які збилися зі шляху,
95
وَجُنُودُ إِبْلِيسَ أَجْمَعُونَ٩٥
Якубович
а також всім військом Ібліса.
96
قَالُواْ وَهُمْ فِيهَا يَخْتَصِمُونَ٩٦
Якубович
Сперечаючись, вони скажуть одне одному:
97
تَٱللَّهِ إِن كُنَّا لَفِى ضَلَٰلٍ مُّبِينٍ٩٧
Якубович
«Клянемося Аллагом, ми були в явній омані,
98
إِذْ نُسَوِّيكُم بِرَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ٩٨
Якубович
коли вважали вас рівними Господу світів!
99
وَمَآ أَضَلَّنَآ إِلَّا ٱلْمُجْرِمُونَ٩٩
Якубович
Це грішники збили нас зі шляху,
100
فَمَا لَنَا مِن شَٰفِعِينَ١٠٠
Якубович
і немає в нас ні заступників,
101
وَلَا صَدِيقٍ حَمِيمٍ١٠١
Якубович
ні близьких друзів.
102
فَلَوْ أَنَّ لَنَا كَرَّةً فَنَكُونَ مِنَ ٱلْمُؤْمِنِينَ١٠٢
Якубович
Якби ми могли повернутися, то були б віруючими!»
103
إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ١٠٣
Якубович
Воістину, в цьому знамення! Але більшість із них не вірує!
104
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ١٠٤
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
105
كَذَّبَتْ قَوْمُ نُوحٍ ٱلْمُرْسَلِينَ١٠٥
Якубович
Народ Нуха вважав посланців брехунами.
106
إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ نُوحٌ أَلَا تَتَّقُونَ١٠٦
Якубович
Ось їхній брат Нух сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
107
إِنِّى لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ١٠٧
Якубович
Я — посланець до вас, який гідний довіри!
108
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٠٨
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені!
109
وَمَآ أَسْـَٔلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِىَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٠٩
Якубович
Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
110
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١١٠
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені!»
111
۞قَالُوٓاْ أَنُؤْمِنُ لَكَ وَٱتَّبَعَكَ ٱلْأَرْذَلُونَ١١١
Якубович
Ті відповіли: «Невже ми повіримо тобі, якщо за тобою пішли найжалюгідніші?»
112
قَالَ وَمَا عِلْمِى بِمَا كَانُواْ يَعْمَلُونَ١١٢
Якубович
Він сказав: «Не мені знати про те, що вони роблять.
113
إِنْ حِسَابُهُمْ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّى ۖ لَوْ تَشْعُرُونَ١١٣
Якубович
Їм відплатить тільки Аллаг, якби ви тільки знали про це!
114
وَمَآ أَنَاْ بِطَارِدِ ٱلْمُؤْمِنِينَ١١٤
Якубович
А я не проганятиму віруючих.
115
إِنْ أَنَاْ إِلَّا نَذِيرٌ مُّبِينٌ١١٥
Якубович
Адже я — тільки ясний застерігач!»
116
قَالُواْ لَئِن لَّمْ تَنتَهِ يَٰنُوحُ لَتَكُونَنَّ مِنَ ٱلْمَرْجُومِينَ١١٦
Якубович
Вони сказали: «Нуху! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із каменованих!»
117
قَالَ رَبِّ إِنَّ قَوْمِى كَذَّبُونِ١١٧
Якубович
Він сказав: «Господи! Воістину, мій народ визнав мене за брехуна!
118
فَٱفْتَحْ بَيْنِى وَبَيْنَهُمْ فَتْحًا وَنَجِّنِى وَمَن مَّعِىَ مِنَ ٱلْمُؤْمِنِينَ١١٨
Якубович
Тож розсуди між нами та врятуй мене й тих віруючих, які зі мною!»
119
فَأَنجَيْنَٰهُ وَمَن مَّعَهُۥ فِى ٱلْفُلْكِ ٱلْمَشْحُونِ١١٩
Якубович
Ми врятували його й тих, хто був із ним, у переповненому ковчегу,
120
ثُمَّ أَغْرَقْنَا بَعْدُ ٱلْبَاقِينَ١٢٠
Якубович
а потім утопили всіх інших!
121
إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ١٢١
Якубович
Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!
122
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ١٢٢
Якубович
Воістину, Твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
123
كَذَّبَتْ عَادٌ ٱلْمُرْسَلِينَ١٢٣
Якубович
Адити визнали посланців брехунами.
124
إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ هُودٌ أَلَا تَتَّقُونَ١٢٤
Якубович
Ось їхній брат Гуд сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
125
إِنِّى لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ١٢٥
Якубович
Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
126
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٢٦
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені!
127
وَمَآ أَسْـَٔلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِىَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٢٧
Якубович
Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
128
أَتَبْنُونَ بِكُلِّ رِيعٍ ءَايَةً تَعْبَثُونَ١٢٨
Якубович
Невже ви будете марно ставити знаки на кожному пагорбі[282]
[282] Ібн Касір пояснює цей аят так демонструючи свою силу, адити зводили на придорожніх пагорбах високі будівлі. Насправді в цьому не було потреби, тому ця справа була марною.
129
وَتَتَّخِذُونَ مَصَانِعَ لَعَلَّكُمْ تَخْلُدُونَ١٢٩
Якубович
й зводити високі споруди, наче ви житимете вічно,
130
وَإِذَا بَطَشْتُم بَطَشْتُمْ جَبَّارِينَ١٣٠
Якубович
й чинити насильство над людьми, як тирани?
131
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٣١
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені,
132
وَٱتَّقُواْ ٱلَّذِىٓ أَمَدَّكُم بِمَا تَعْلَمُونَ١٣٢
Якубович
Бійтеся Того, Хто допоміг вам тим, що вам відомо:
133
أَمَدَّكُم بِأَنْعَٰمٍ وَبَنِينَ١٣٣
Якубович
допоміг вам худобою та синами,
134
وَجَنَّٰتٍ وَعُيُونٍ١٣٤
Якубович
садами та джерелами!
135
إِنِّىٓ أَخَافُ عَلَيْكُمْ عَذَابَ يَوْمٍ عَظِيمٍ١٣٥
Якубович
І я боюся, що вас спіткає кара у Великий День!»
136
قَالُواْ سَوَآءٌ عَلَيْنَآ أَوَعَظْتَ أَمْ لَمْ تَكُن مِّنَ ٱلْوَٰعِظِينَ١٣٦
Якубович
Ті відповіли: «Байдуже нам, чи ти будеш нас повчати, чи ти не будеш із тими, які повчають.
137
إِنْ هَٰذَآ إِلَّا خُلُقُ ٱلْأَوَّلِينَ١٣٧
Якубович
Це лише звичаї давніх поколінь
138
وَمَا نَحْنُ بِمُعَذَّبِينَ١٣٨
Якубович
і ми не будемо покарані!»
139
فَكَذَّبُوهُ فَأَهْلَكْنَٰهُمْ ۗ إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ١٣٩
Якубович
Вони вважали його брехуном, тож Ми знищили їх! Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!
140
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ١٤٠
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
141
كَذَّبَتْ ثَمُودُ ٱلْمُرْسَلِينَ١٤١
Якубович
Самудити вважали посланців брехунами.
142
إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ صَٰلِحٌ أَلَا تَتَّقُونَ١٤٢
Якубович
Ось їхній брат Саліх сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
143
إِنِّى لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ١٤٣
Якубович
Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
144
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٤٤
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені!
145
وَمَآ أَسْـَٔلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِىَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٤٥
Якубович
Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
146
أَتُتْرَكُونَ فِى مَا هَٰهُنَآ ءَامِنِينَ١٤٦
Якубович
Невже вас залишать у безпеці серед усього, що тут:
147
فِى جَنَّٰتٍ وَعُيُونٍ١٤٧
Якубович
садів і джерел,
148
وَزُرُوعٍ وَنَخْلٍ طَلْعُهَا هَضِيمٌ١٤٨
Якубович
посівів та пальм із ніжними плодами,
149
وَتَنْحِتُونَ مِنَ ٱلْجِبَالِ بُيُوتًا فَٰرِهِينَ١٤٩
Якубович
й ви будете вправно висікати житла в горах?
150
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٥٠
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені,
151
وَلَا تُطِيعُوٓاْ أَمْرَ ٱلْمُسْرِفِينَ١٥١
Якубович
і не коріться наказу злочинців,
152
ٱلَّذِينَ يُفْسِدُونَ فِى ٱلْأَرْضِ وَلَا يُصْلِحُونَ١٥٢
Якубович
які поширюють безчестя на землі й нічого не покращують».
153
قَالُوٓاْ إِنَّمَآ أَنتَ مِنَ ٱلْمُسَحَّرِينَ١٥٣
Якубович
Ті відповіли: «Ти лише один із зачарованих,
154
مَآ أَنتَ إِلَّا بَشَرٌ مِّثْلُنَا فَأْتِ بِـَٔايَةٍ إِن كُنتَ مِنَ ٱلصَّٰدِقِينَ١٥٤
Якубович
така сама людина, як і ми. Покажи нам знамення, якщо ти один із правдивих!»
155
قَالَ هَٰذِهِۦ نَاقَةٌ لَّهَا شِرْبٌ وَلَكُمْ شِرْبُ يَوْمٍ مَّعْلُومٍ١٥٥
Якубович
Той сказав: «Ось воно — верблюдиця! Вона питиме воду і ви питимете воду у визначені дні!
156
وَلَا تَمَسُّوهَا بِسُوٓءٍ فَيَأْخُذَكُمْ عَذَابُ يَوْمٍ عَظِيمٍ١٥٦
Якубович
Не завдавайте їй шкоди, інакше спіткає вас кара у Великий День!»
157
فَعَقَرُوهَا فَأَصْبَحُواْ نَٰدِمِينَ١٥٧
Якубович
Вони підрізали її жили й пошкодували про це!
158
فَأَخَذَهُمُ ٱلْعَذَابُ ۗ إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ١٥٨
Якубович
Спіткала їх кара! Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!
159
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ١٥٩
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
160
كَذَّبَتْ قَوْمُ لُوطٍ ٱلْمُرْسَلِينَ١٦٠
Якубович
Народ Люта вважав посланців за брехунів.
161
إِذْ قَالَ لَهُمْ أَخُوهُمْ لُوطٌ أَلَا تَتَّقُونَ١٦١
Якубович
Ось їхній брат Лют сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
162
إِنِّى لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ١٦٢
Якубович
Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
163
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٦٣
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені!
164
وَمَآ أَسْـَٔلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِىَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٦٤
Якубович
Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
165
أَتَأْتُونَ ٱلذُّكْرَانَ مِنَ ٱلْعَٰلَمِينَ١٦٥
Якубович
Невже ви ходитимете до чоловіків зі світів,[283]
[283] «Зі світів» — чоловіків не лише з народу Люта, а взагалі, «синів Адама», як пояснюють коментатори ат-Табарі та аль-Багаві).
166
وَتَذَرُونَ مَا خَلَقَ لَكُمْ رَبُّكُم مِّنْ أَزْوَٰجِكُم ۚ بَلْ أَنتُمْ قَوْمٌ عَادُونَ١٦٦
Якубович
залишаючи дружин, створених для вас Господом вашим? Та ж ні, ви — злочинний народ!»
167
قَالُواْ لَئِن لَّمْ تَنتَهِ يَٰلُوطُ لَتَكُونَنَّ مِنَ ٱلْمُخْرَجِينَ١٦٧
Якубович
Ті відповіли: «Люте! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із вигнанців!»
168
قَالَ إِنِّى لِعَمَلِكُم مِّنَ ٱلْقَالِينَ١٦٨
Якубович
Він сказав: «Я — один із тих, кому ненависні вчинки ваші!
169
رَبِّ نَجِّنِى وَأَهْلِى مِمَّا يَعْمَلُونَ١٦٩
Якубович
Господи! Врятуй мене й родину мою від того, що роблять вони!»
170
فَنَجَّيْنَٰهُ وَأَهْلَهُۥٓ أَجْمَعِينَ١٧٠
Якубович
Ми врятували його та його родину — всіх,
171
إِلَّا عَجُوزًا فِى ٱلْغَٰبِرِينَ١٧١
Якубович
окрім старої дружини, яка лишилася позаду.
172
ثُمَّ دَمَّرْنَا ٱلْـَٔاخَرِينَ١٧٢
Якубович
Усіх інших Ми знищили,
173
وَأَمْطَرْنَا عَلَيْهِم مَّطَرًا ۖ فَسَآءَ مَطَرُ ٱلْمُنذَرِينَ١٧٣
Якубович
проливши на них дощ. Який поганий цей дощ для тих, кого застерігали!
174
إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ١٧٤
Якубович
Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!
175
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ١٧٥
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
176
كَذَّبَ أَصْحَٰبُ لْـَٔيْكَةِ ٱلْمُرْسَلِينَ١٧٦
Якубович
Жителі аль-Айкі вважали посланців брехунами.[284]
[284] Аль-Айка — селище в Мад’яні, де жив народ Шуейба.
177
إِذْ قَالَ لَهُمْ شُعَيْبٌ أَلَا تَتَّقُونَ١٧٧
Якубович
Ось їхній брат Шуейб сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
178
إِنِّى لَكُمْ رَسُولٌ أَمِينٌ١٧٨
Якубович
Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
179
فَٱتَّقُواْ ٱللَّهَ وَأَطِيعُونِ١٧٩
Якубович
Бійтесь Аллага й коріться мені!
180
وَمَآ أَسْـَٔلُكُمْ عَلَيْهِ مِنْ أَجْرٍ ۖ إِنْ أَجْرِىَ إِلَّا عَلَىٰ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٨٠
Якубович
Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
181
۞أَوْفُواْ ٱلْكَيْلَ وَلَا تَكُونُواْ مِنَ ٱلْمُخْسِرِينَ١٨١
Якубович
Наповнюйте міру справедливо й не будьте з тих, які завдають іншим збитків.
182
وَزِنُواْ بِٱلْقِسْطَاسِ ٱلْمُسْتَقِيمِ١٨٢
Якубович
І зважуйте на точних терезах!
183
وَلَا تَبْخَسُواْ ٱلنَّاسَ أَشْيَآءَهُمْ وَلَا تَعْثَوْاْ فِى ٱلْأَرْضِ مُفْسِدِينَ١٨٣
Якубович
Не применшуйте того, що належить людям, і не поширюйте безчестя на землі!
184
وَٱتَّقُواْ ٱلَّذِى خَلَقَكُمْ وَٱلْجِبِلَّةَ ٱلْأَوَّلِينَ١٨٤
Якубович
Бійтеся Того, Хто створив і вас, і перші покоління!»
185
قَالُوٓاْ إِنَّمَآ أَنتَ مِنَ ٱلْمُسَحَّرِينَ١٨٥
Якубович
Ті відповіли: «Ти тільки один із зачарованих,
186
وَمَآ أَنتَ إِلَّا بَشَرٌ مِّثْلُنَا وَإِن نَّظُنُّكَ لَمِنَ ٱلْكَٰذِبِينَ١٨٦
Якубович
така сама людина, як і ми. Тож ми думаємо, що ти — брехун!
187
فَأَسْقِطْ عَلَيْنَا كِسَفًا مِّنَ ٱلسَّمَآءِ إِن كُنتَ مِنَ ٱلصَّٰدِقِينَ١٨٧
Якубович
Скинь на нас шматок неба, якщо ти правдивий!»
188
قَالَ رَبِّىٓ أَعْلَمُ بِمَا تَعْمَلُونَ١٨٨
Якубович
Той сказав: «Мій Господь краще знає те, що ви робите!»
189
فَكَذَّبُوهُ فَأَخَذَهُمْ عَذَابُ يَوْمِ ٱلظُّلَّةِ ۚ إِنَّهُۥ كَانَ عَذَابَ يَوْمٍ عَظِيمٍ١٨٩
Якубович
Вони визнали його за брехуна і їх вразила кара — у День Тіні! Такою була кара Великого Дня![285]
[285] «День Тіні» «йаум аз-зулля») — як відзначає ат-Табарі та інші тлумачі, народ Шуейба був знищений вогняною хмарою.
190
إِنَّ فِى ذَٰلِكَ لَـَٔايَةً ۖ وَمَا كَانَ أَكْثَرُهُم مُّؤْمِنِينَ١٩٠
Якубович
Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!
191
وَإِنَّ رَبَّكَ لَهُوَ ٱلْعَزِيزُ ٱلرَّحِيمُ١٩١
Якубович
Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
192
وَإِنَّهُۥ لَتَنزِيلُ رَبِّ ٱلْعَٰلَمِينَ١٩٢
Якубович
А це — зіслане Господом світів.[286]
[286] Ідеться про Коран.
193
نَزَلَ بِهِ ٱلرُّوحُ ٱلْأَمِينُ١٩٣
Якубович
Вірний Дух зійшов із ним
194
عَلَىٰ قَلْبِكَ لِتَكُونَ مِنَ ٱلْمُنذِرِينَ١٩٤
Якубович
на твоє серце, щоб ти був одним із застерігачів.
195
بِلِسَانٍ عَرَبِىٍّ مُّبِينٍ١٩٥
Якубович
[Зіслане] арабською мовою, зрозумілою!
196
وَإِنَّهُۥ لَفِى زُبُرِ ٱلْأَوَّلِينَ١٩٦
Якубович
Міститься воно в сувоях давніх народів.
197
أَوَلَمْ يَكُن لَّهُمْ ءَايَةً أَن يَعْلَمَهُۥ عُلَمَٰٓؤُاْ بَنِىٓ إِسْرَٰٓءِيلَ١٩٧
Якубович
Чи не є знаменням для них те, що його знають учені синів Ісраїля?[287]
[287] Ат-Табарі зазначає, що йдеться про освічених юдеїв, які навернулися до ісламу наприклад, Абд Аллаг бін Саляма).
198
وَلَوْ نَزَّلْنَٰهُ عَلَىٰ بَعْضِ ٱلْأَعْجَمِينَ١٩٨
Якубович
Якби Ми зіслали його комусь із чужинців,
199
فَقَرَأَهُۥ عَلَيْهِم مَّا كَانُواْ بِهِۦ مُؤْمِنِينَ١٩٩
Якубович
і він прочитав це для них, то вони б не увірували!
200
كَذَٰلِكَ سَلَكْنَٰهُ فِى قُلُوبِ ٱلْمُجْرِمِينَ٢٠٠
Якубович
Так Ми вкладаємо [багатобожжя] у серця грішників![288]
[288] Інтерполяція — згідно з коментарем аль-Багаві, який посилається на ібн Аббаса, Хасана, Муджагіда та інших перших тлумачів.
201
لَا يُؤْمِنُونَ بِهِۦ حَتَّىٰ يَرَوُاْ ٱلْعَذَابَ ٱلْأَلِيمَ٢٠١
Якубович
Вони не увірують у нього, доки не побачать болісної кари!
202
فَيَأْتِيَهُم بَغْتَةً وَهُمْ لَا يَشْعُرُونَ٢٠٢
Якубович
Вона вразить їх зненацька, так, що вони й не відчують цього!
203
فَيَقُولُواْ هَلْ نَحْنُ مُنظَرُونَ٢٠٣
Якубович
Тоді вони запитають: «Чи не буде нам відстрочки?»
204
أَفَبِعَذَابِنَا يَسْتَعْجِلُونَ٢٠٤
Якубович
Невже вони намагаються прискорити Нашу кару?
205
أَفَرَءَيْتَ إِن مَّتَّعْنَٰهُمْ سِنِينَ٢٠٥
Якубович
Чи ти знаєш, що коли Ми дозволимо їм користуватися благами довгі роки,
206
ثُمَّ جَآءَهُم مَّا كَانُواْ يُوعَدُونَ٢٠٦
Якубович
а потім до них прийде те, що їм обіцяно,
207
مَآ أَغْنَىٰ عَنْهُم مَّا كَانُواْ يُمَتَّعُونَ٢٠٧
Якубович
то блага, якими вони користувалися, ніяк не допоможуть їм?
208
وَمَآ أَهْلَكْنَا مِن قَرْيَةٍ إِلَّا لَهَا مُنذِرُونَ٢٠٨
Якубович
Ми не знищували жодного селища, де б не було перед цим застерігачів
209
ذِكْرَىٰ وَمَا كُنَّا ظَٰلِمِينَ٢٠٩
Якубович
із настановою. І Ми не були несправедливі!
210
وَمَا تَنَزَّلَتْ بِهِ ٱلشَّيَٰطِينُ٢١٠
Якубович
Шайтани не сходили з ним,[289]
[289] Ідеться про Коран.
211
وَمَا يَنۢبَغِى لَهُمْ وَمَا يَسْتَطِيعُونَ٢١١
Якубович
це не личить їм, і неспроможні вони на це!
212
إِنَّهُمْ عَنِ ٱلسَّمْعِ لَمَعْزُولُونَ٢١٢
Якубович
Усунено їх від слухання його!
213
فَلَا تَدْعُ مَعَ ٱللَّهِ إِلَٰهًا ءَاخَرَ فَتَكُونَ مِنَ ٱلْمُعَذَّبِينَ٢١٣
Якубович
Не звертайся замість Аллага до іншого бога, інакше будеш серед покараних.
214
وَأَنذِرْ عَشِيرَتَكَ ٱلْأَقْرَبِينَ٢١٤
Якубович
Застерігай своїх найближчих родичів!
215
وَٱخْفِضْ جَنَاحَكَ لِمَنِ ٱتَّبَعَكَ مِنَ ٱلْمُؤْمِنِينَ٢١٥
Якубович
Накрий своїм крилом віруючих, які пішли за тобою.[290]
[290] Тобто «будь м’який із ними» ат-Табарі).
216
فَإِنْ عَصَوْكَ فَقُلْ إِنِّى بَرِىٓءٌ مِّمَّا تَعْمَلُونَ٢١٦
Якубович
А якщо вони не послухають тебе, то скажи: «Я не причетний до того, що ви робите!»
217
وَتَوَكَّلْ عَلَى ٱلْعَزِيزِ ٱلرَّحِيمِ٢١٧
Якубович
І покладайся на Величного, Милосердного,
218
ٱلَّذِى يَرَىٰكَ حِينَ تَقُومُ٢١٨
Якубович
Який бачить тебе, коли ти звершуєш молитви,
219
وَتَقَلُّبَكَ فِى ٱلسَّٰجِدِينَ٢١٩
Якубович
і рухаєшся серед тих, які низько вклоняються.
220
إِنَّهُۥ هُوَ ٱلسَّمِيعُ ٱلْعَلِيمُ٢٢٠
Якубович
Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий!
221
هَلْ أُنَبِّئُكُمْ عَلَىٰ مَن تَنَزَّلُ ٱلشَّيَٰطِينُ٢٢١
Якубович
Чи не розповісти вам про того, на кого сходять шайтани?
222
تَنَزَّلُ عَلَىٰ كُلِّ أَفَّاكٍ أَثِيمٍ٢٢٢
Якубович
Вони сходять на кожного брехуна, грішника!
223
يُلْقُونَ ٱلسَّمْعَ وَأَكْثَرُهُمْ كَٰذِبُونَ٢٢٣
Якубович
Вони переповідають підслухане, але ж насправді більшість із них – брехуни!
224
وَٱلشُّعَرَآءُ يَتَّبِعُهُمُ ٱلْغَاوُۥنَ٢٢٤
Якубович
А за поетами йдуть тільки ті, що збилися зі шляху.
225
أَلَمْ تَرَ أَنَّهُمْ فِى كُلِّ وَادٍ يَهِيمُونَ٢٢٥
Якубович
Невже ти не бачиш, що вони блукають по всіх долинах[291]
[291] «Блукають по всіх долинах» — ібн Касір наводить різні тлумачення цього вислову. Наприклад «багатослівні щодо кожної забавки», «блукають] у кожних словах», «поет марно прославляє одних людей та марно принижує інших». Під «поетами» тут маються на увазі поети-багатобожники ат-Табарі).
226
وَأَنَّهُمْ يَقُولُونَ مَا لَا يَفْعَلُونَ٢٢٦
Якубович
і говорять те, чого не роблять?
227
إِلَّا ٱلَّذِينَ ءَامَنُواْ وَعَمِلُواْ ٱلصَّٰلِحَٰتِ وَذَكَرُواْ ٱللَّهَ كَثِيرًا وَٱنتَصَرُواْ مِنۢ بَعْدِ مَا ظُلِمُواْ ۗ وَسَيَعْلَمُ ٱلَّذِينَ ظَلَمُوٓاْ أَىَّ مُنقَلَبٍ يَنقَلِبُونَ٢٢٧
Якубович
За винятком тих, які увірували, роблять добро, часто згадують Аллага й захищаються, коли з ними вчинили несправедливо. Скоро дізнаються ті, які чинять несправедливо, куди вони повернуться!