Сура 75
Аль-Кійама
O
Воскресіння
40 аятів |
Мекка |
Сура 75 • Аят 1 з 40 • Джуз 297⁄8 • Стор. 577
Аль-Кійама
2
1
۞ لَآ أُقْسِمُ بِيَوْمِ ٱلْقِيَٰمَةِ١
Якубович
Ні! Клянуся Днем Воскресіння!
2
وَلَآ أُقْسِمُ بِٱلنَّفْسِ ٱللَّوَّامَةِ٢
Якубович
Ні! Клянуся душею, яка дорікає.
3
أَيَحْسَبُ ٱلْإِنسَٰنُ أَلَّن نَّجْمَعَ عِظَامَهُۥ٣
Якубович
Невже людина думає, що Ми не зберемо її кісток?
4
بَلَىٰ قَٰدِرِينَ عَلَىٰٓ أَن نُّسَوِّىَ بَنَانَهُۥ٤
Якубович
Та ж ні! Ми зможемо вирівняти навіть пальці її!
5
بَلْ يُرِيدُ ٱلْإِنسَٰنُ لِيَفْجُرَ أَمَامَهُۥ٥
Якубович
Та ж ні! Людина бажає грішити й надалі!
6
يَسْـَٔلُ أَيَّانَ يَوْمُ ٱلْقِيَٰمَةِ٦
Якубович
Запитує, коли настане День Воскресіння.
7
فَإِذَا بَرِقَ ٱلْبَصَرُ٧
Якубович
Коли закотяться очі,
8
وَخَسَفَ ٱلْقَمَرُ٨
Якубович
місяць накриє темрява,
9
وَجُمِعَ ٱلشَّمْسُ وَٱلْقَمَرُ٩
Якубович
а сонце й місяць поєднаються.
10
يَقُولُ ٱلْإِنسَٰنُ يَوْمَئِذٍ أَيْنَ ٱلْمَفَرُّ١٠
Якубович
У той День людина скаже: «Куди тікати?»
11
كَلَّا لَا وَزَرَ١١
Якубович
Та ж ні, немає схованки!
12
إِلَىٰ رَبِّكَ يَوْمَئِذٍ ٱلْمُسْتَقَرُّ١٢
Якубович
У той День притулок буде біля твого Господа.
13
يُنَبَّؤُاْ ٱلْإِنسَٰنُ يَوْمَئِذٍ بِمَا قَدَّمَ وَأَخَّرَ١٣
Якубович
У той День людину сповістять про те, що вона собі приготувала та що лишила по собі.
14
بَلِ ٱلْإِنسَٰنُ عَلَىٰ نَفْسِهِۦ بَصِيرَةٌ١٤
Якубович
Але людина сама буде свідком проти себе,
15
وَلَوْ أَلْقَىٰ مَعَاذِيرَهُۥ١٥
Якубович
хоча б і намагалася виправдатись.
16
لَا تُحَرِّكْ بِهِۦ لِسَانَكَ لِتَعْجَلَ بِهِۦٓ١٦
Якубович
Не повторюй його, намагаючись швидше запам’ятати.
17
إِنَّ عَلَيْنَا جَمْعَهُۥ وَقُرْءَانَهُۥ١٧
Якубович
Нам належить зібрати його та прочитати.
18
فَإِذَا قَرَأْنَٰهُ فَٱتَّبِعْ قُرْءَانَهُۥ١٨
Якубович
Коли Ми прочитаємо його, то читай його й ти.
19
ثُمَّ إِنَّ عَلَيْنَا بَيَانَهُۥ١٩
Якубович
А далі Нам належить пояснити його.[460]
[460] У аятах 16-19 йдеться про зіслання та запам’ятовування Корану. Ат-Табарі, посилаючись на ібн Аббаса, коментує «Коли Пророку — мир йому і благословення Аллага! — давали в одкровенні Коран, він намагався якомога швидше його запам’ятати».
20
كَلَّا بَلْ تُحِبُّونَ ٱلْعَاجِلَةَ٢٠
Якубович
Та ж ні! Ви любите скороминучість
21
وَتَذَرُونَ ٱلْـَٔاخِرَةَ٢١
Якубович
і нехтуєте життям наступним.
22
وُجُوهٌ يَوْمَئِذٍ نَّاضِرَةٌ٢٢
Якубович
Деякі обличчя у той День будуть сяючими,
23
إِلَىٰ رَبِّهَا نَاظِرَةٌ٢٣
Якубович
дивлячись на Господа свого.
24
وَوُجُوهٌ يَوْمَئِذٍ بَاسِرَةٌ٢٤
Якубович
А інші обличчя у той День будуть засмученими,
25
تَظُنُّ أَن يُفْعَلَ بِهَا فَاقِرَةٌ٢٥
Якубович
думаючи, що із ними трапиться лихо.
26
كَلَّآ إِذَا بَلَغَتِ ٱلتَّرَاقِىَ٢٦
Якубович
Та ж ні! Коли підступить смерть,
27
وَقِيلَ مَنْ ۜ رَاقٍ٢٧
Якубович
то скажуть: «Чи знайдеться лікар?»
28
وَظَنَّ أَنَّهُ ٱلْفِرَاقُ٢٨
Якубович
Людина зрозуміє, що прийшла розлука.
29
وَٱلْتَفَّتِ ٱلسَّاقُ بِٱلسَّاقِ٢٩
Якубович
Нога зійдеться з ногою.[461]
[461] Цей вираз означає якесь лихо, катастрофу; тлумачі пояснюють його через слово «шидда» — «важкі часи», «труднощі».
30
إِلَىٰ رَبِّكَ يَوْمَئِذٍ ٱلْمَسَاقُ٣٠
Якубович
У той День людину приженуть до Господа твого.
31
فَلَا صَدَّقَ وَلَا صَلَّىٰ٣١
Якубович
Вона не вірила й не молилась,
32
وَلَٰكِن كَذَّبَ وَتَوَلَّىٰ٣٢
Якубович
сприйняла істину як брехню та відвернулась,
33
ثُمَّ ذَهَبَ إِلَىٰٓ أَهْلِهِۦ يَتَمَطَّىٰٓ٣٣
Якубович
а далі погордо вирушила до своєї родини.
34
أَوْلَىٰ لَكَ فَأَوْلَىٰ٣٤
Якубович
Горе тобі, горе!
35
ثُمَّ أَوْلَىٰ لَكَ فَأَوْلَىٰٓ٣٥
Якубович
І ще раз: горе тобі, горе!
36
أَيَحْسَبُ ٱلْإِنسَٰنُ أَن يُتْرَكَ سُدًى٣٦
Якубович
Невже людина думає, що вона залишена без нагляду?
37
أَلَمْ يَكُ نُطْفَةً مِّن مَّنِىٍّ يُمْنَىٰ٣٧
Якубович
Невже вона не була краплею сім’я, що ллється?
38
ثُمَّ كَانَ عَلَقَةً فَخَلَقَ فَسَوَّىٰ٣٨
Якубович
А потім — кров’яним згустком; Ми створили її та розмірили,
39
فَجَعَلَ مِنْهُ ٱلزَّوْجَيْنِ ٱلذَّكَرَ وَٱلْأُنثَىٰٓ٣٩
Якубович
зробивши з неї пару: чоловіка та жінку.
40
أَلَيْسَ ذَٰلِكَ بِقَٰدِرٍ عَلَىٰٓ أَن يُحْـِۧىَ ٱلْمَوْتَىٰ٤٠
Якубович
То невже Він не спроможний оживити померлих?