18.10 Благання юнаків, які заснули в печері
У Корані часто можна зустріти благання того чи іншого пророка Аллага. Але це благання не належить до їх числа. Окрім свого прекрасного і глибокого сенсу, воно примітне тим, що з цим благанням звернулися до Господа світів юнаки, що увірували, яким судилося стати знаменням і історію яких розповів нам Коран.
Це юнаки, на долю яких випало непросте випробування. Вони здобули віру, але їхні одноплемінники зовсім не поділяли їхніх переконань і не мали до обраної ними релігії ані найменшої симпатії. І цим, хто увірував у Єдиного Бога, залишалося лише одне — тікати, рятуючи свою релігію. Вони покинули своїх одноплемінників, передбачаючи, що ті робитимуть наполегливі спроби відвернути їх від віри.
Раз і назавжди відкинувши ідолопоклонство, вони вирушили в дорогу, уповаючи на Всемогутнього Господа і цілком віддавшись на Його волю. Діставшись до печери, вони вирішили сховатися в ній від можливого переслідування і, увійшовши під її склепіння, звернулися до Всевишнього з цим щирим благанням. Що сталося далі, ми знаємо. Їм судилося проспати в цій печері триста років і стати таким чином одним із тих чудес, які Всевишній Аллаг не раз являв протягом багатовікової історії людства.
Чудесна історія цих юнаків нагадує нам не лише про безмежну могутність і мудрість Господа, а й про те, наскільки важливо для кожного з нас помічати все те чудесне, що оточує нас у цьому світі, замислюватися про ці великі й малі чудеса Аллага у всесвіті й розмірковувати про знамення, які Він показує Своїм творінням. До цього спонукає Він нас у Своїй Книзі, яка також належить до числа Його найбільших чудес, адже ці спостереження і роздуми зміцнюють нашу віру і допомагають нам усвідомити велич Творця, вселяючи нам благоговійний трепет перед Ним і наповнюючи серця наші богобоязливістю. «Господи наш!» — звернулися вони, визнаючи і підкреслюючи, що Він — їхній Господь і що поклоняються вони Йому одному. У ці слова вони вклали всю свою щирість і смирення, бажаючи продемонструвати свою відданість і покірність Тому, в Кого вони увірували всім серцем, так що ця віра змішалася з їхньою плоттю і кров’ю.
«Даруй нам милість від Себе.» Вони попросили Його про милість, але зробили це найчудовішим чином, внісши в це своє благання прекрасний штрих. Вони згадали про те, що бажають здобути не просто милість, тобто не ту милість, якою тією чи іншою мірою обдаровані всі Його творіння, оскільки Господь створив їх, дарує їм прожиток і підтримує їхнє існування, і це стосується навіть тих із них, хто відкрито не слухається Його і накликає на себе Його гнів. Вони просили про особливу милість, що передбачає особливу турботу і підтримку і якою облагодіяні лише Його наближені — щирі, богобоязливі віруючі.
Але цим вони не обмежилися, а попросили також: «Й веди нас правильним шляхом у нашій справі!» Спрямуй нас, Господи, допоможи нам іти істинним шляхом, якого з милості Твоєї торкнулися наші стопи. І навій нам розсудливість у словах і справах. І спрямуй нас до найкращого і в тому, що пов’язано з релігією, і в мирському.
Це благання вчить нас істинному і правильному упованню на Всевишнього — упованню, яке супроводжується створенням причин. Як ці юнаки зробили все від них залежне, все, що можна було зробити за даних обставин, так і кожному з нас належить трудитися і докладати всіх можливих зусиль, і при цьому покладатися на Всевишнього всім серцем і звертатися до Нього з найщирішими благаннями. І тоді Господь прислухається до нашого благання і влаштує нам вихід із найскладнішої ситуації, зокрема і з тих, які нерідко здаються нам безнадійними і безвихідними.
Обдаруй нас милістю від Тебе, підтримай нас нею, убережи нас від зла і полегши нам слідування правильним шляхом, який приведе нас до діянь, угодних Тобі, щоб ми були тими, хто йде прямим шляхом, а не тими, хто заблукав… Що може бути кращим за ці слова! І наскільки важливо для кожного віруючого час від часу звертатися до Творця з подібними благаннями. Адже ми, сьогоднішні, потребуємо Божої милості і прощення нітрохи не менше за тих юнаків, що увірували і жили у важкий і страшний час багато століть тому.