27.19 Благання того, хто бажає краще дякувати Аллагу
У Книзі Аллага немає і не може бути нічого випадкового. У кожному її аяті міститься мудрість, і в кожне коранічне слово вкладено глибокий сенс. І дуа, яких так багато в Книзі Аллага, — не виняток. Вони не лише зміцнюють нашу віру, пробуджують у наших серцях богобоязливість і вчать нас найкращих слів, з якими ми можемо звертатися до нашого Милостивого Господа. Вони наочно показують нам, чого належить просити віруючому у Всемогутнього Творця і якими мають бути заповітні бажання того, в чиєму серці оселилася й утвердилася віра. А ще ці дуа допомагають нам більше дізнатися про людей, які зверталися до Господа, втілюючи своє благання в такі чудесні слова. І, звісно ж, ці дуа — скарбниця дуже важливих, дуже цінних для кожного віруючого уроків. Отже, ці дуа справляють найблагодатніший вплив на життя віруючого, осяваючи його своїм світлом, і допомагають йому впевнено крокувати шляхом, що веде до вдоволення Господа і Його Раю.
Це прекрасне коранічне благання — чудовий приклад дуа, з якими зверталися до свого Всевишнього Господа найкращі з людей — Його шляхетні пророки і посланці (мир і благословення Аллага їм усім).
З цим благанням звернувся до Господа світів один із Його великих пророків — пророк Сулейман, син пророка Дауда (мир їм обом).
Всевишній Аллаг щедро обдарував Сулеймана (мир йому) Своїми милостями. Він не лише обрав його для виконання пророчої місії, щоб він закликав своїх одноплемінників до поклоніння Єдиному Богу і проповідував Його релігію, а й дарував йому царство, що передбачає владу і багатство. Але й це ще не все. Сулейман (мир йому) був наділений чудесною здатністю, що відрізняла його від інших людей — він умів розуміти мову тварин. Будучи пророком, а отже, обранцем Божим і належачи до числа найкращих Його створінь, Сулейман визнавав ці великі милості, цінував їх по заслугах і дякував за них, а також звертався до Господа зі щирими благаннями, подібно до інших Його пророків.
«Господи!» — казав він, визнаючи в Ньому Творця, Благодійника і Володаря всього сущого. Допоможи мені дякувати Тобі за Твої незліченні милості і спонукай мене до цього. Адже людина слабка і часто відволікається від головного і забуває про важливе, зокрема й про необхідність постійно дякувати Творцеві, що проливає милості Свої на нащадків Адама нескінченним благодатним дощем. Згадав Сулейман (мир йому) і про милості, якими Всевишній обдарував його батьків, адже блага, даровані предкам, приносять користь і нащадкам, і навпаки.
«До добрих вчинків, якими Ти задоволений!» Дякувати Всевишньому Творцеві людина може серцем, язиком, а також використовуючи органи свого тіла для здійснення схвалюваних релігією, угодних Йому діянь. Отже, зв’язок між вдячністю Аллагу і здійсненням добрих справ очевидний. При цьому важливо, щоб діяння було угодним Господу, тому що яким би добрим не здавалося зовні те чи інше діяння, здійснення його напоказ людям, надання Аллагу співтоваришів і невідповідність Шаріату можуть позбавити його будь-якої цінності, зробити його марним і звести нанівець зусилля того, хто чинить цю справу.
Здобути допомогу Всевишнього у здійсненні безлічі гідних, угодних Йому діянь у прагненні здобути Його вдоволення — заповітна мрія кожного віруючого. І, звісно ж, цей шляхетний і праведний пророк Аллага не був винятком із цього правила.
«Введи мене з милості Своєї до числа Твоїх праведних рабів!» У ці кілька слів вкладено величезний сенс, адже просити про це — означає просити про тверду віру, благочестя, допомогу у здійсненні добрих справ і утриманні від гріхів, а також про володіння всіма тими прекрасними моральними якостями, які відрізняють праведних рабів Всевишнього.
Це благання вчить нас просити у Всевишнього допомоги у вдячності Йому за блага мирські й пов’язані з релігією, а також у здійсненні добрих діянь, адже вдячність Господу і старанність у здійсненні добрих справ у цьому світі ведуть до порятунку й успіху у світі вічному. Вчить воно нас і дбати про правильність наших діянь, зокрема й про щирість наших намірів і відповідність наших справ Корану і Сунні. Це дуа також вчить нас просити Аллага про те, щоб нам опинитися серед Його праведних рабів, адже бути серед них — означає здобути щастя в обох світах, здобути вдоволення Всевишнього і здобути вічне блаженство в Раю.