Кожне коранічне благання — особливе. Усі вони різні, але всі важливі і сповнені цінних уроків. Це благання з Книги Аллага унікальне тим, що об’єднало в собі життєво важливі прохання, пов’язані зі світом цим і світом вічним. Іншою особливістю цього благання є те, що той, хто звернувся з ним до Всевишнього Аллага, просив блага не лише для себе чи своїх близьких, а й для всіх віруючих.
І перший урок, який може дати нам це благання: ми не повинні забувати звертатися до Господа з благаннями не лише за самих себе і за людей, яких ми знаємо і любимо, а й за всіх наших братів і сестер по вірі загалом. Навіть за тих, які живуть в інших країнах і навіть на інших материках, і навіть за тих, яких ми ніколи не бачили і, можливо, ніколи не побачимо. Це чудове благання вчить нас важливої істини: ми маємо дбати не лише про себе і про тих, хто нам дорогий і кого з нами пов’язують узи спорідненості чи дружби, а й про тих, із ким нас пов’язують узи братерства по вірі. Усі ці люди мають право на те, щоб ми любили їх, робили їм добро і зверталися до Всевишнього Аллага з добрими благаннями за них.
А людиною, яка звернулася до Господа світів із цим прекрасним благанням, був шляхетний пророк Аллага Нух (мир йому). І це благання наводиться в сурі, названій саме на честь цього мудрого, стійкого і терплячого пророка, що закликав свій народ до істини майже тисячу років.
Це благання, подібно до інших коранічних благань, має свою історію. Нух (мир йому) звернувся до Господа світів із цими словами після того, як Господь відкрив йому, що з його одноплемінників не увірує більше ніхто, крім тих, хто вже увірував. Іншими словами, Всевишній Аллаг повідомив Нуха (мир йому) про те, що заклик, з яким він стільки років звертався до своїх одноплемінників, не принесе жодних плодів, крім тих, які він уже приніс. Кількість його одноплемінників, що увірували, не збільшиться, і більше ніхто не прислухається до його заклику і не відкриє своє серце для істини.
Ось тоді Нух (мир йому) і звернувся до Всемогутнього Господа із цим благанням, просячи покарати і погубити невіруючих, мотивувавши своє прохання тим, що якщо ці люди залишаться живими, то тільки й робитимуть, що намагатимуться ввести інших в оману і вселити їм відразу до релігії, і якщо й породять когось на світ, то лише собі подібних, про яких уже відомо, що віра не ввійде в їхні черстві серця і що ніякого блага в них немає.
Хоча Нух (мир йому) був пророком Аллага, захищеним від гріхів, він усе-таки почав своє благання з прохання в Аллага прощення. З його боку це було виявом скромності, смирення і вихованості щодо Всевишнього Творця. Крім того, ці його слова були покликані навчити його послідовників важливості прохання в Аллага прощення. Адже всі ми — Його раби, і потребуємо Його милості і прощення.
Важливо зазначити, що, попросивши прощення для себе, Нух потім попросив прощення для своїх батьків. Це також важливий урок і підтвердження високого становища, яке іслам відводить батькам. Отже, це благання нагадує нам про важливість шанобливого ставлення і поваги до батьків, дотримання їхніх прав і покори їм у тому, що не суперечить релігії, а також про те, що нам слід частіше звертатися до Всевишнього з добрими благаннями за них.
Далі Нух (мир йому) попросив прощення і для тих зі своїх одноплемінників, що увірували. Це благання нагадує нам про те, наскільки важливо для кожного з нас мати добре оточення, наскільки важливо бачити навколо себе щиро віруючих, праведних людей і спілкуватися з ними.
Адже побожні, благочестиві, богобоязливі і доброзвичайні люди підтримують і зміцнюють одне одного, як цеглинки в одній будівлі, а також прагнуть надати одне одному посильну допомогу. До того ж їхня присутність дає віруючому змогу не почуватися самотнім. Та й найважчий шлях стає легшим, якщо долати його, маючи добрих супутників. А що казати, коли йдеться про головний шлях усього нашого життя — шлях до порятунку, вдоволення Господа і Раю?..