25.65-66 Благання про віддалення від гріхів та їхніх наслідків
Це одне з тих благодатних дуа, яких так багато в Книзі Всевишнього Господа. Воно являє собою благання, з яким звертаються до Всемогутнього Творця Його щиро віруючі і богобоязливі раби. Це люди, яких Господь світів неодноразово хвалить у Своїй Книзі і про яких Він розповів нам, що вони — власники твердої віри і їм притаманні прекрасні моральні якості, а їхні гідні вчинки є природним наслідком їхньої віри і притаманної їм доброзвичайності.
«Господи наш!» Коли ці щирі віруючі звертаються до Всевишнього з благаннями, вони зазвичай починають із вихованого звернення, а саме — з визнання того, що Він — їхній Господь. Ці люди з наповненими вірою серцями не забувають про Аллага і про те, що Він — їхній Бог і їхній Господь. Він — Той, Хто створив усе суще і має владу над усіма без винятку Своїми творіннями.
«Відверни від нас покарання геєни.» Це і є суть їхнього благання, головне, про що вони хотіли попросити Всевишнього. Це благання людей із живими серцями, які добре знають, яким страшним буде покарання в Пеклі, і тому сильно бояться цього покарання. І з цих слів зрозуміло, що просять вони Всевишнього не лише про позбавлення від того, що стає результатом слабкості віри людини і її лихих діянь. Вони просять Господа допомогти їм віддалятися від усього того, що приводить людину до Геєни. Отже, вимовляючи ці кілька слів, вони вкладають у них дуже великий і дуже важливий сенс. Це дуа містить у собі прохання і про зміцнення віри, і про допомогу в утриманні від гріхів, непокори і лихих вчинків. Адже відсутність причини в подібних випадках передбачає і відсутність результатів.
«Адже таке покарання нескінченне.» Геєна — це постійне, незмінне зло, джерело вічних мук. Вона невідступна від своїх мешканців, подібно до суворого кредитора, що не залишає в спокої того, хто мав нещастя заборгувати йому.
«Яка мерзотна ця обитель і цей притулок!» Це найгірше, найогидніше, найжахливіше з місць, у яких тільки може опинитися людина. Ці слова свідчать про те, що віруючі, які їх вимовили, повною мірою відчули весь жах становища тих, кому судилося до цієї обителі потрапити. І ці описи роблять їхнє благання ще глибшим і палкішим і підкреслюють силу їхнього прагнення опинитися серед врятованих.
Це благання чудово відображає внутрішню сутність цих добрих людей. Маючи безліч чудових, улюблених Всевишнім якостей і чинячи багато гідних, угодних Йому діянь, ці віруючі все одно охоплені страхом перед гнівом Всевишнього, перед Його карою, перед покаранням у Пекельному полум’ї, хоча, здавалося б, на світі стільки людей, які мають набагато більше підстав побоюватися цього, ніж вони.
Ці віруючі, удостоєні похвали Всевишнього, заслуговують на те, щоб брати з них приклад. Недарма це благання згадане в Книзі Всемогутнього Господа і читатиметься до самого Судного дня. Хіба не бажаємо ми бодай наблизитися до того високого і прекрасного становища, якого досягли ці раби Аллага?..
Це благання нагадує нам про те, що віруючому, поки він живе в цьому світі, належить боятися Аллага, остерігатися накликати на себе Його гнів і не забувати про Пекельне полум’я, поєднуючи при цьому страх із надією на милість Всевишнього і порятунок від Вогню. Адже надія і страх для віруючого — як два крила для птаха. Чи зможе він летіти з одним крилом або зовсім без крил?..
Прохання захисту від Пекельного полум’я має бути природною і невід’ємною частиною життя кожного віруючого.
Віруючий не повинен спокушатися своїми справами, скільки б добрих вчинків він не зробив і наскільки б старанним не був у поклонінні Всевишньому. Ті, хто звертається до Аллага з благаннями, подібними до цього, — добрий приклад для нас. Навіть удостоївшись похвали Господа, вони не впали в спокусу, не припинили старатися в ім’я Його, не перестали відчувати благоговійний страх перед Господом і звертатися до Нього, не поклалися цілком на вчинені ними численні добрі діяння і не втратили притаманної їм скромності і вихованості щодо Творця. Зазнайство, самовпевненість, зарозумілість і нарцисизм — не ті якості, які здатні прикрасити віруючого.