23.109 Благання віруючих про милість і прощення
У Корані згадується багато дуа, з якими звертаються до Всевишнього Господа щирі віруючі. Віруючі, яких ми цілком можемо вважати еталоном для себе. І це благання — не виняток. Воно наочно показує, про що просить людина Всевишнього, коли серце її наповнене вірою і богобоязливістю, і про що належить просити Його кожному з нас.
З Книги Аллага ми знаємо про те, що такі люди постійно звертаються до Всевишнього Творця з благаннями, подібними до цього. Це узгоджується з їхньою натурою і це невід’ємна частина їхнього повсякденного життя в цьому світі, бо кожної миті свого земного існування вони відчувають свій зв’язок із Господом і свою відповідальність перед Ним, прагнуть здобути Його вдоволення і шукають наближення до Нього як тільки можуть.
«Господи наш!» — звертаються вони з вірою, надією і благоговійним страхом. Творець наш, що підтримує в нас життя, любить нас, обдаровує нас незліченними милостями і дбає про нас день і ніч. О Той, до Кого ми повернемося, коли закінчиться наше земне життя, і перед Ким ми постанемо в Судний день, у який не принесуть людині користі багатство і сини, і врятується лише той, хто прийде зі здоровим серцем. Усе в Твоїй владі, Ти бачиш нас скрізь і завжди. Ти знаєш про нас усе, і у владі Твоїй — небеса, земля і все, що між ними.
«Ми увірували!» Ми розчинили ворота сердець своїх назустріч вірі і постаралися наповнити нею наші серця по самі краї. Ми прийняли істину і вирощуємо в серцях зерна богобоязливості так старанно, як тільки можемо. І ця віра природним чином постійно спонукає нас до здійснення угодних Тобі діянь, до покори Тобі.
І визнання Господства Всевишнього, і згадка про віру в Нього — прекрасні вияви вихованості щодо Творця і способи наближення до Нього, про які ми не повинні забувати. Це чудово — випереджати ними ті прохання, з якими ми звертаємося до Господа світів. Адже використовуючи різні засоби наближення до Нього, на які Він Сам вказав нам, ми збільшуємо свої шанси на те, що благання наше не залишиться без відповіді.
«Прости нас і помилуй нас.» Це суть благання, головне, про що хотіли попросити Всевишнього ці віруючі. І справді, хіба не цього так гостро потребує кожен віруючий? Адже в кожного з нас є гріхи і недоліки, усі ми несемо цей тяжкий тягар, а отже, відчайдушно потребуємо Його прощення. І милості Його ми потребуємо нітрохи не менше. Як досягти успіху і врятуватися тому, кому Господь не дарує прощення і кого Він не покриє Своєю безмежною милістю? Ось чому так важливо просити в Нього милості і прощення в горі і в радості. Адже ми часто забуваємо звертатися до Господа з такими благаннями в спокійні і благополучні дні нашого земного життя, і лише коли приходить випробування, ми починаємо звертатися до Нього, каючись у вчинених гріхах і шукаючи Його милості.
«Адже Ти — Найкращий із милосердних!» Такими прекрасними словами завершили ці віруючі своє благання. Згадавши про Його досконалість і милість, вони додали до вже згаданих способів наближення до Нього ще один, не менш важливий.
У цьому сповненому смирення, вихованості і щирості благанні міститься багато важливих уроків для нас. Як часто нас охоплює нетерпіння і нам хочеться відразу ж звернутися до Всевишнього і згадати про якесь заповітне бажання. Але в цей момент добре було б згадати про те, що найкращі з людей — пророки Аллага — і їхні послідовники, щирі віруючі, теж просили Його про те, що було дуже важливо для них, але при цьому не поспішали і намагалися втілити своє благання в прекрасну форму.
Це благання нагадує нам про те, наскільки важливо використовувати ті шляхи наближення до Господа, які є в нашому розпорядженні. І серед них дуже важливе місце відведено здійсненню добрих справ — тих справ, які віруючий чинить відповідно до своїх можливостей. Наш Всемогутній Господь із милості Своєї не покладає на нас нічого непосильного і не вимагає від нас нічого понад наші здібності. І хвала Йому за те, що Він дає кожному з нас чимало можливостей проявити себе і багато що встигнути за коротке земне життя.