2.201 Улюблене благання пророка Мухаммада
Це коротке, але змістовне благання, згадане в Корані, в сурі «Корова» — благання щирих віруючих. Шляхетний сподвижник Анас ібн Малік, який близько десяти років служив Пророку (мир йому і благословення Аллага), розповідав, що найчастіше Пророк (мир йому і благословення Аллага) звертався до Всевишнього Аллага саме з цим благанням, і це не дивно.
Є люди, думки яких зайняті винятково мирським. Вони зробили цей світ своєю єдиною турботою і зовсім не схильні замислюватися про те, що чекає на них за тією межею, де закінчується земне існування. Мирські блага, мирські турботи… І всі їхні сподівання теж пов’язані з мирським. Такі люди якщо й просять Господа про щось, то лише про минуще, мирське. Раби цього світу заслуговують на осуд. Про них Всевишній не раз згадує у Своїй Книзі, зокрема й у попередньому аяті: «І є серед людей такі, які говорять: “Господи наш! Обдаруй нас у житті земному!” Такі не матимуть частки у житті наступному!» (Сура 2 «Аль-Бакара», Аят 200)
На противагу їм є люди, які вважають усе мирське надто нікчемним і зовсім не вартим згадки в благаннях, з якими ми звертаємося до Всемогутнього Творця. Але іслам не проповідує зречення світу і не заохочує його, і немає нічого осудного в тому, щоб користуватися мирськими благами, якими наділив нас Всевишній і які потрібні нам для існування в цьому світі. Важливо лише стежити за тим, щоб мирські блага були в нас у руках, а не в серці, і не відволікали нас від головного, щоб вони служили підмогою, а не ставали перешкодою у здійсненні добрих справ. І Пророк (мир йому і благословення Аллага) навчав своїх сподвижників просити в Аллага благополуччя і блага не лише в житті вічному, а й у земному житті.
Отже, і ті, й інші відходять від золотої середини, якої має дотримуватися віруючий. Але є й інша категорія людей. Це люди, що здобули хвалу Всевишнього і Його вдоволення. Власники високих прагнень, вони зуміли зрозуміти релігію достатньо глибоко, збагнувши при цьому саму суть. Іслам — це мирське і вічне, душа і тіло, матеріальне і духовне. Наша релігія засуджує крайнощі, і справжній віруючий намагається їх уникати. До останнього подиху він дбає про те, щоб створювати і день у день зберігати гармонію між земним і небесним у своєму житті.
Ці люди просять Всевишнього про благополуччя і в цьому світі, і у світі вічному. Це дуа з кількох слів насправді охоплює все можливе благо. Адже якщо людина здобуде благо в цьому світі і благо у світі потойбічному і зуміє уникнути потрапляння до Пекельного полум’я, то чого ж їй ще бажати?
Віруючі, які звертаються до Всевишнього з цим благанням, випереджають його сповненим смирення і щирості зверненням: «Господи наш!» Так вони визнають, що Він — їхній Господь, їхній Творець, їхній Благодійник і Єдиний Бог, Якому вони поклоняються і без Якого не можуть обійтися.
Просячи в Аллага блага в цьому світі за допомогою цього благання, ми насправді просимо відразу про все, що потрібно нам, щоб бути щасливими в земному житті. А просячи за допомогою того самого благання блага у світі вічному, ми просимо Господа про успіх і Рай, про те, щоб Судний день став для нас не крахом усіх надій, а початком нового щасливого життя, яке, на відміну від земного, ніколи не закінчиться. А просячи врятувати нас від Вогню, ми просимо у Всевишнього вірного керівництва і слідування прямим шляхом у цьому світі і висловлюємо надію на те, що Всевишній Аллаг допоможе нам чинити добрі діяння і уникати гріхів.
Кожному віруючому дуже важливо не забувати звертатися до Всевишнього з такими благаннями, просячи в Нього блага цього світу і світу вічного, а також порятунку від Пекельного полум’я. Старанно коряючись Всевишньому відповідно до дарованих йому можливостей і супроводжуючи свої зусилля щирими дуа, віруючий відкриває собі шлях до щастя в обох світах.
Одна з чудесних особливостей Корану — його всесвітній характер, його незалежність від місця і часу, і це прекрасне дуа, що зберігає свою актуальність для мусульман у всіх куточках земної кулі й донині, — найкращий тому доказ.