3.38 Благання про праведних нащадків
Це благання одного зі шляхетних пророків Аллага — Закарії (мир йому). Воно згадується в Корані, в сурі «Родина Імрана». Рік за роком виконуючи свою пророчу місію, Закарія поступово постарів, а дітей у нього так і не було. Разом із ним постаріла і його дружина, яка і в молоді роки була безплідною. І ось, узявши на себе турботи про юну Мар’ям, майбутню матір пророка Іси (мир їм обом), він побачив, що Всевишній Аллаг дарує з милості Своєї цій лагідній і богобоязливій праведниці літні плоди взимку, а зимові влітку. І вкотре переконався у всемогутності Творця.
Його віра ніколи не слабшала, а його поклоніння Господу залишалося старанним. Але побачивши це чудо, він підбадьорився духом. Віра його зміцніла ще більше, а надія прокинулася в ньому з новою силою. Всевишній Аллаг творить безліч чудес, і ось Він явив це чудо на його очах, і Він, поза всякими сумнівами, здатний явити й ще одне — обдарувати його, Закарію, бажаним потомством.
І Закарія (мир йому) відразу звернувся до Господа зі щирим благанням, що йшло з самого серця, цілком покладаючись на Нього.
Так, він дожив до сивини і кістки його стоншилися від старості. Так, дружина його теж постаріла. Так, Господь не побажав обдарувати їх потомством, коли вони були молоді. Закарія (мир йому) не заперечував цього. Але ж милість Аллага безмежна, і воля Його завжди виконується точно, не зустрічаючи жодних перешкод. Для Нього, Бога, Господа і Творця всесвіту, немає нічого неможливого. І якщо Він побажає обдарувати Свого пророка нащадком, то жодні обставини не зможуть цьому завадити.
«Господи! — звернувся він. — Даруй мені від Себе нащадків прекрасних!» «Даруй» — тому що це буде чудесний дар, надприродна подія, неможлива за людськими мірками. «Від Себе» — тому що саме від Нього, Всевишнього, походять усі милості. А «прекрасних» — тому що саме таке потомство є бажаним для кожного віруючого, адже саме воно приносить користь в обох світах.
А завершив Закарія (мир йому) своє благання словами, що свідчать про вихованість того, хто їх вимовляє: «Воістину, Ти слухаєш заклики до Тебе!» Ти чуєш, коли до Тебе звертаються, і звертаюся я до Тебе, Всевишнього, тому що знаю, що Ти відповідаєш на благання, виправдовуєш надії, які покладають на Тебе Твої раби, виконуєш їхні найзаповітніші бажання.
І Господь відповів на благання Закарії (мир йому), дарувавши йому справді доброго нащадка — сина на ім’я Ях’я, якому також судилося стати одним зі шляхетних пророків Всевишнього.
Це чудове благання вчить нас насамперед тому, що в жодному разі не можна впадати у відчай щодо милості Аллага. А саме це відбувається з величезною кількістю людей. Просячи Всевишнього про те, що для них справді важливо, особливо про дітей, і не отримуючи відразу відповіді на своє благання, вони через кілька років опускають руки, втрачають надію і перестають молити.
Історія Закарії (мир йому) — найкращий доказ того, що той, хто впадає у відчай щодо милості Аллага, чинить найбільший злочин проти самого себе, тоді як терплячий, що не втрачає надії, навпаки, зрештою здобуває велике благо.
Також це благання вчить нас просити Всевишнього саме про добре потомство. Як часто бездітні сім’ї, що мріють мати дитину, просто просять Господа обдарувати їх потомством, забуваючи про те, що далеко не завжди сини і дочки стають благом для своїх батьків і приносять їм щастя. Нерідкі випадки, коли батьки страждають від лихого норову, огидної поведінки і поганих вчинків своїх дітей набагато сильніше, ніж страждають пари, яким Всевишній узагалі не дарував потомства. Тому так важливо просити в Аллага саме добрих нащадків. І, звісно ж, просити праведності для дітей, якими Господь уже обдарував нас.
Дитина — дар Всевишнього, доручений турботам тих, кому його даровано. А отже, ми несемо відповідальність за своїх дітей і зобов’язані створювати умови і робити все від нас залежне для того, щоб вони були щиро віруючими, богобоязливими, доброзвичайними і стали окрасою для нашої умми. І коли ми просимо в Аллага праведності для наших дітей, ми робимо великий і важливий крок до досягнення цієї мети.